Юрій Винничук, Юлія Пилипчатіна «Метелик вивчає життя»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже погано

Юрій Винничук, Юлія Пилипчатіна. Метелик вивчає життя. – Х. : Фоліо, 2016. – 24 с.

Любите твори про похорон? Якщо так, то вам сюди, бо казка "Метелик вивчає життя" зовсім не про те, що хтось чомусь вчиться. Вона про те, як Метелик чекає смерті, а вже відомі читачам Гопля і Піпля готують для нього поховальну церемонію.

Починається казка зовсім знущально. Чеберяйчики знайомляться з Метеликом, який хоче якомога більше знати про життя і задає різні запитання. Так поводиться більшість дітей.

І як гадаєте, чеберяйчики вдовольняють його цікавість? Вони вже з першої сторінки буцають того нещасного Метелика, мріючи, коли він нарешті замовкне. Деякі дорослі поводяться саме так, але чи можна у дитячій книзі таку модель поведінки давати головним героям? Подібне може призвести до того, що малі читачі сприймуть її як позитивну і надалі застосують на своїх дітях. Або ще гірше: вирішать, що коли у них самих є запитання, краще мовчати, щоб не опинитися на місці бідолашного Метелика.

Думаєте, хоч хтось дасть Метелику бодай одну нормальну відповідь? Аж ніяк. До "дуже розумних" чеберяйчиків приєднується ще розумніший Равлик. Пам'ятаєте фільм "Тупий і ще тупіший"? От тут приблизно те саме.

"– Що за рамір-галас-шум? – запитав Равлик, висунувшись із шкаралупки. – Я все старанно обдумав і готовий пояснити. Так от, Метелику. Сонце кругле, бо не квадратне. Небо блакитне, бо трава зелена. В носі крутить тому, що ти нюхаєш квіти. А крильця у тебе тому, що ні в мене, ні в чеберяйчиків їх нема. Тепер тобі все ясно?" (С.4-5).

І трошки далі на тій самій сторінці вони ще й посумували, що Метелик не знає життя, що він "найдурніший метелик" з усіх, кого бачив Гопля, і що він "анічогісінько не втямив" (С.5).

А тепер, дітки, повторіть за Равликом комусь із дорослих ці "істини", і побачите, що буде. Тримайтеся, дітки, подалі від таких "равликів".

Далі – більше. Минає день, і ввечері Метелик прилітає до своїх "друзів" помирати, бо вважає себе метеликом-одноденкою. І тут починається повний сюрр...

Більша частина дитячої книжки присвячена підготовці до похорону: хто у що вдягнеться, хто в кого чорні шнурки вкрав, яка музика гратиме (терміново знайшлися тільки весільні музики), чим частуватимуть. Мене від того всього, щиро кажучи, ледь не знудило.

І те, що Метелик виявився не одноденкою і сьогодні не помре, про що сповіщає "пані Гусялапка", яка літає на Сковорідці, ситуацію не рятує.

Окрім того, головні герої брешуть Метелику, лукавлять і поводяться так, як гарні люди в житті поводитися не мають. Вся їхня "турбота" – показна гра.

"– Тебе ніхто не поховає так гарно, як ми з Піплею. Та ми ж вроджені гробарі. Ми з дитинства мріяли ними стати! Зараз ми зодягнемося в усе чорне. Ти тільки без нас не смій помирати. Ми туди й назад" (С.11).

Мені давно не зустрічалася настільки порожня і гидка книга для дітей.

Висновок: Я б не радила цю книгу взагалі давати в руки будь-якій дитині.

Маргарита Крук

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.