Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії – 5-10 років
Жанр – пригодницька казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - жахливо
Вік основної аудиторії – 5-10 років
Жанр – пригодницька казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - жахливо
Сашко Дерманський. Чудове
Чудовисько і Погане Поганисько. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2014. – 288 с.
А ось і третя
книга – заключна частина трилогії. І тут вже Чудовому Чудовиську буде
непереливки, бо проти нього саме Погане Поганисько!
Не люблю таких
кіношних «протистоянь», але дуже часто саме на них паразитують сучасні казки.
Ця книга є типовим продовженням попередньої історії, хоча більшає психології, а
деякі образи героїв стають складнішими. Он, навіть юний рокер потерпає від
ревнощів, бо його дівчина нібито зустрічається з «Мефодієм». А Соня і Чу навіть
примудрились посваритися через дурницю.
Так само, як і
раніше, дуркує упир Акула. В якого досі амнезія; тепер він служить новій
Верховній, за сумісництвом бабусею Валі. Так само злі сили у подобі Царя Країни
Жаховиськ прагнуть влади над людським світом. Так само нерозбірливо говорить
директор Хуба Буба. Так само товаришують Чудове Чудовисько, Соня та її друзі.
Ну, хоча б на початку.
Але
з’являються й інші обставини.
Папуга, якого
батьки везли Соні, коли потрапили у Країну Жаховиськ, тепер живе у квартирі
дівчинки і неабияк заприятелював з її батьком. Якби вони хоча б уявили, скільки
лиха принесе їм балакуча пташка... Значно більше, ніж цуцик-упир у першій
книзі. Бідному Акулі у подобі слона ще й як дісталося від Поганого Поганиська,
а проти чудовиськ і чародіїв взагалі почався терор.
Хоча «шлях»
Поганого Поганиська до відродження у своєму динозаврячому тілі аж надто нагадує
підробку під Волдеморта. Під час читання я постійно ловила себе на тому, що про
багато чого вже читала у другій половині циклу про Гаррі Поттера, тільки там це
було цікаво, а тут... Тут навіть свій домовик Доббі є, хоча у цій версії він
опікується покаліченими собаками і ховається в каналізації. І своє гіпнотичне
закляття на зразок «імперіо»...
А це вже майже
плагіат, любі друзі...
У цій книзі
мене багато чого дратувало. Наприклад, надто солодкі промови Акули і взагалі
його шизонута поведінка; як нямкає великий знавець давніх мови Хуба Буба; закос
під дитячу страшилку у «Чорному пречорному розділі»; випендрьож у розмові про
полювання на Мефодія (ніби той ведмідь); сленг і «бліни» рокера Вови; дурість
головного ворога; якась дивна хулігансько-янгольська школа, де навчаються Семен
та Одарочка; та й Едемський сад, де можна тирити яблука, аж зовсім не надихає.
Або коли один
з героїв пропонує таке:
«– Як не хочете, то можу вам надлубати трохи
козюльок з носу. Ото смаколики? Еге ж!» (С.91).
Вас після
такого не знудило?
А як вам, коли
міліціонери збирали голубині какашки, не пошкодувавши для того навіть своєї
кобури, щоб тоді чаклун обернув те все свіжесеньке «добро» на золото?..
Встигли
полазити наші герої і по каналізації. На щастя, не діти, а директор власною
персоною і сержант Свинобій, бо саме там, під землею, імовірно, мешкає
підступний ворог людства і всіх чудовиськ.
Зустрічаються
тут й наїзди на владу та політиків:
«Хочеш ти улюблений мультик подивитися,
вмикаєш телевізор – а там замість мультика який незнайомий дядечко або тітонька
розповідають, як палко вони тебе люблять. І не тільки тебе, а й твою матусю,
твого татка, та й узагалі всіх людей. І як хочуть зробити для всіх щось дуже
гарне. І доки вони оте розповідають, ти намагаєшся збагнути, чому ж вони вже
півроку одне й те ж говорять, а нічого гарного так і не зробили, та й
забуваєшся, чого до телевізора прийшов» (С.38).
І навіщо
дитині політика? Навіть, якщо по ящику й показують балаболів, але нащо це у
дитячій казці?
А коли у творі
з’явилась чергова Царівна Жаба, то мені вже хотілось лаятися від такого несмаку
і відсутності фантазії.
На останок же
(на сторінці 286), і взагалі-то будь-якого адекватного дорослого труситиме від
обурення, бо там він зустріне таке знайоме і майже рідне «Путін-Хуйло» у
виконанні Акулія Дракуловича у вигляді дитячого акровіршика.
Як багато хто
скаже: це вже повний абзац...
А це була
«найвеселіша книжка трилогії», як нам в анотації обіцяв видавець. Певно, у
значної частини читачів розуміння гумору, на щастя, таки дещо інше.
Хоча, буду
щирою, є у творі й глибокі думки, як то:
«Відірветься людина від рідної землі,
відцурається коріння свого – засохне душа в тої людини, спорожніє серце»
(С.34-35).
Чи тема з
бездомними собаками, покаліченими людьми...
Але кількість
нісенітниць, гидотностей і банальностей, на жаль, у рази перевищує кількість
розумних думок.
Висновок: Мені ця книга не сподобалась.
Забагато вигадки і гидотних моментів. Погано, коли кожна нова книжка серії
гірша від попередніх.
Маргарита Крук
Інші думки про книгу:
Христя Нечитайко "Трилогія, що не розчаровує" - http://nechytaiko.blogspot.com/2014/12/blog-post_15.html
Відгуки - https://www.livelib.ru/book/1000989680-chudove-chudovisko-i-pogane-poganisko-sashko-dermanskij
Немає коментарів:
Дописати коментар