понеділок, 13 січня 2020 р.

Сашко Дерманський «Чудове Чудовисько в Країні Жаховиськ»


Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії – 5-10 років
Жанр – пригодницька казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - погано



Сашко Дерманський. Чудове Чудовисько в Країні Жаховиськ. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2010. – 288 с.

Боялися, що рожеве у синю крапочку чудовисько закинуть у Країну Жаховиськ? Сильно боялися? А тепер туди потраплять усі головні герої!
Але ж чому діти помандрували до Країни Жаховиськ? А все просто: щоб врятувати батьків Соні, які зникли разом із літаком і потрапили до страшної країни, частина якої дуже нагадує кіношний образ цвинтаря кораблів у Бермудському трикутнику. Сам же трикутник у цій книзі є порталом до тої країни, що має вигляд Долини Вічного Плавання.

Поглиблюється конфлікт між Акулою та Гарбузяником, що почався у першій книзі, бо Акула досі мріє про владу і всіляко всім пакостить, як і має робити упир. Проте Акула не страшний, а нещасний і смішний. Чого вартує хоча б його поневіряння болотом, коли доводиться харчуватися комарами і часто впізнавати смак власної крові. А згодом Акула так гепнувся, що всі клепки розгубив і забув, хто він є насправді. Так, у казкових героїв теж буває амнезія!
Але, на противагу Акулі, у цій частині з’являється підступний Цар Країни Жаховиськ, який чимось постійно нагадував мені президента відомої північної країни. Виявляється, все, що трапилося в першому томі, було ним підстроєне! І ще ми дізнаємося, що у вимір Країни Жаховиськ із Землі були вигнані найкровожерливіші страховиська, які на нашій планеті мали форму динозаврів, і що є ще «вищі сили», які називаються «Ті-Що-Над-Нами».
Боротися з Царем Країни Жаховиськ, окрім Чу і Соні, будуть Сашко П’явочка, а ще мала відьмочка Віра Лісова, з якою друзі нарешті потоваришують. І допомагатиме їм шкільний директор Хуба Буба, а от Гарбузяник через закляття тимчасово вийде з гри і «помолодшає» до стану немовляти.
Якщо комусь полюбився Хуба Буба, то у цій частині він присутній майже постійно. Але мені, щиро кажучи, цей персонаж набрид. А його нерозбірлива мова наганяла нудьгу, а не викликала сміх. Він ще й жартує, що настільки худий, що його можна у фільмі «про голодомор знімати» (С.193). Щиро кажучи, таким не жартують, а особливо в дитячій казці.
Є у творі й нові герої, як то юний рокер Вовка і двоє потерчат, яких Соня назвала, а тоді подарувала малим крижму, чим вчасно перетворила на янголят, бо інакше б вони за сім років стали русалками. Так у казковий світ чудовиськ приходить християнство. Цікавий, поворот, та, якщо чесно, не зовсім природний, зважаючи на вірування чудовиськ.
Але, окрім християнства, у твір попадає й масова культура. Наприклад, Мара-Потороча, прийомна мамка потерчат, скаржиться, що болотяник економить і купує поганий «китайський туман».
А є й просто дурість. Як то припущення Гарбузяника, що літаки зупиняються, бо комусь могло «до вітру захотітися». І, до речі, всі з цією маячнею погодились.
Або зайва романтизація-метафоризація, від чого стає гидотно-солодко:
«Скромною масою всього свого не дуже атлетичного тіла хлопець налетів на динозавра і садонув його в груди плечем. Може, сам по собі Вова був і неважкий, та в його романтичному серці було стільки кохання, що воно тепер важило чи не більше за самого юнака. Вові додавало ваги й сили раптове почуття, що від бандани до стілів охопило його неформальну рокерську душу» (С.153).
Як такий «текст» малій дитині читати? І навіщо дітям подібні нісенітниці?
Або, наприклад, таргани, що муркотять, ластяться і їдять пластилін? Один із них зображений на обкладинці.
І, якщо першу книгу ще можна читати, а місцями й досить цікаво, то щодо другої я так сказати не можу. Все, що дратувало мене в першому томі, тут розширилося і розрослося до просто гидотних розмірів.
Від «глистонош», які розносять «глисти», тобто, «листи», мене просто реально нудило. Але, як виявилось, нудило не тільки мене.
У цій частині з’являються «риглами». Це передвиборні реклами, які «на всіх ригають, хто не хоче їх читати», «щоб кожен читав» (С.37). Одна така ледь на влучила ригаками у головних героїв. Це таке бачення у чудовиськ демократичних «виборів». І замість балотування кандидати «болотуються» – мають просидіти три доби на болоті і витримати кпини жаб і потерчат. А після збирають переляки. Можлива на виборах і фальсифікація, коли хтось удає переляк.
Влада погана й у нас. Скаржаться на погане «правітільство», тільки вже людське, та шлють на нього хвороби й бабці біля під’їзду.
Зрозуміло, що виборчі технології часто бувають гидотними, але навіщо цей бруд у дитячій казці? До чого змалечку привчають дітей? Я б за таке давала по руках!
Не обійшлося і без нафталіну. Так, наприклад, один розділ називається суржиково «Не думай о папугах свысока...» (С.177), натякаючи на популярну радянську пісню. Як бачите, ніякого відповідного оформлення для суржикової фрази немає (та й змісту у ній також немає, бо вона ні на що реально не впливає у сюжеті), а книжка ж для маленьких дітей.
Хуба Буба теж наспівує улюблену російську пісню «Я профу, хоть ненадолго, боль моя, ты покинь меня...» (С.182) та інші чужомовні «хіти». Ось так і відбувається непомітне зросійщення молодого покоління.
І на останок: гумор може бути різним. Але якщо від «гумору» нудить, то все інше, навіть дуже гарне і пригодницьке, в книзі стає не суттєвим.

Висновок: Особисто я б не радила залишати дітей із цією книгою наодинці. Спочатку її мають прочитати батьки і вже самі вирішити, чи давати такий текст дітям. У мене враження від книги гидотні.

Маргарита Крук

Інші думки про книгу:
Христя Нечитайко "Паперовий мультик про Соню і Чудовисько" - http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/6163/
Тетяна Мельник "Олександр Дерманський і «Чудове Чудовисько»" - http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2011/01/28/074453.html
Настя Богуславська "Заприятелювати з… Бабаєм" - http://www.barabooka.com.ua/zapriyatelyuvati-z-babayem/

Немає коментарів:

Дописати коментар