Ілля Новак «Сонячна магія»

Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії – 10-15 років
Жанр – фентезі
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - не справило особливого враження

Ілля Новак. Сонячна магія. – К.: Зелений пес, 2006. – 368 с.

«Чи зможуть звичайні діти протистояти професійним політикам?» (С.2) – ставить перед читачем запитання анотація до роману. І тому від книги очікує багато, принаймні, справжніх політичних інтриг.

Але ці сподівання марні, бо майже одразу стає зрозуміло, що політикою у творі і не пахне, а перед читачем чергова фентезійна квестовка з кількома типовими головними героями. Тут їх двоє – малий злодюжка людського роду на ім’я Бобрик й акса (за характеристиками нагадує ельфів) циркачка Кукса Проноза.

Це саме ті діти, які мають «протистояти політикам». Політиків троє – лілова відьма Інельда, яка передає свою силу Куксі, незугарно вбраний чаклун Мармадук і злий граф Сокольник. Останні двоє отруїли короля і тепер ділять владу у королівстві.

Куксі немає діла до короля, вона переймається іншим – її коханого Пака Спритника, теж акса, арештував граф Сокольник. Спритник, такий собі принц для Кукси, постійно спить під чарами, його ледь притомного тягають по країні, а дівчина-термінатор слідує за ним, намагаючись врятувати. Іноді це смішно, але швидко починає набридати.

До речі, отруювачі збираються повісити на акса убивство старого короля. Хоча зі стратою теж не все гаразд, бо кат до нестями боїться крові і гострих предметів.

Другою гидотною авторською вигадкою є друїди, половина з яких нищить тварин і хапається за серце, коли хтось ламає рослини, а друга полюбляє тварин і ніяк не реагує на рослини. Подібний опис друїдів-фауністів і друїдів-флористів щонайменше сприймається як дурість.

І як не згадати гомопацюка капітана на ім’я Харон та «знаменитого полководця» Амора Купадора (майже Амур Купідон).

Емоційно твір дуже рівний, психологія замінена квестом, постійно щось відбувається, але події ніяк не впливають на розвиток персонажів. Часто персонажі губляться і надовго зникають. Реально мене зачепив тільки образ страуса, всі ж інші пласкі і невиразні.

Дуже не сподобалося мені також те, що у цьому фентезі є фантастичні додатки, що не випливає з логіки тексту і реально нічим не пояснюється. Подібне сприймається виключно як порожня вигадка.

Наприклад, предки мешканців фентезійного світу жили під землею, збереглися залишки високотехнологічних споруд – ціле місто. Тоді землю пробив Чортів Наперсток – інопланетний корабель зі штучним інтелектом, мандрівники з корабля перетворилися на мохоподібну «гном’ячу лупу». Люди вилізли з-під землі і стали жити на поверхні.

У першій третині космічний корабель вирішує знову політати і залишає планету. Ніхто не переймається, що ця дія стала причиною обвалу кількох міських кварталів разом із їхніми мешканцями.

Наступні прибульці з’являються в останні третині – це «Армія Світла», військо із сонячних зайчиків. Їхня поява так само логічно не обумовлена.

Магія у цьому світі має дивне походження: вона прийшла разом із виверженням вулкану на острові друїдів.

Більшість сюжетних ходів зводяться до схеми: проблема, чарівне втручання, вирішення, наступна проблема. Головним героям постійно щастить, їм допомагають, а коли наприкінці сил під час гонитви вже не залишається, акса робить те, що й має зробити шаблонна дівчинка, – плаче і кличе сильного діда-чаклуна, щоб розгріб її проблеми.

Нудно.

Повість «Книги дракона», на мій погляд, цікава. Хоча назва залишилася незрозумілою, бо дракони у творі радше для краси. Таємниця повісті розкривається поступово, і мені б не хотілося завчасно її відкривати. Але мені сподобалося філософське вирішення твору, живі книги, перехід із реального у книжковий світи і навпаки.

Твір дуже насичений психологічно, а те, що читачеві до самого кінця ніхто особливо нічого не пояснює, навіть трохи причаровує. Магія інтелекту і магія логіки змальовуються через різні системи живих і механізованих образів, і це теж цікаво. І важливо, хто творить чари, з яким серцем, що вкладає у них і чого прагне. Усе це вдалося вмістити у повість, не позбавивши її динаміки.

От тільки навряд цей філософський твір зацікавить дитячу аудиторію.

Шкода, що два таких різних твори опинилися під однією обкладинкою. Також прикро, що обидва твори погано вичитані під час верстки і на етапі редагування – у творах багато помилок.

Висновок: Роман шаблонний і, на мій погляд, не особливо цікавий, а ось повість мене зацікавила своєю оригінальністю.

Дарина Пилипенко

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.