Клаус Гаґеруп, Ганна Гаґеруп «У страху великі очі»

Категорія – для малечі, переклад
Вік основної аудиторії – 5-10 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже погано

Клаус Гаґеруп, Ганна Гаґеруп. У страху великі очі. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009. – 144 с.

Наше знайомство з цією книгою було дуже дивним – жоден із наших рецензентів і просто читачів так і не зміг дочитати цю книгу до кінця. Втрачалися думки, смисл, коли не розумієш, про що читаєш, а слова не вкладаються у речення і сприймаються окремо, – спрацьовували психологічні захисти.

Це здивувало нас і навіть трохи налякало, бо нічого подібного до того нам не попадалося. Траплялися просто погані книги, насичені стереотипами, політикою, ідеологією, деформовані світоглядно, і навіть, схоже, написані під дією психотропних чи наркотичних речовин.

Але всі ті книги так чи інакше були нами прочитані.

З цим твором явно виявилося щось зовсім «не так». І тому ми звернулися за коментарем до практикуючого психолога.

Й ось, що розповів нам психолог після ознайомлення із цим текстом:

«Хочеться відзначити вдалу структуру книги: тактика попередніх об’яв, пригод і сцен, які окремо обговорюються в кожній главі, має закінчений сенс в опосередкованому обговорені.

Також за плюс авторам зараховується використання значущого для кожної дитини місця дії – цирк з його великими можливостями для пізнання світу і формування особистої свободи, і спосіб життя – цирковий фургон на колесах.

Прийнятним в дитячих книгах є також і прийом антропоморфізму, коли тварині присвоюються риси людини. Цим полегшується ідентифікація дитини з персонажем і його проблемами.

Але є й серйозні зауваження. По-перше, у вихідних даних книги вказано все, що тільки можна побажати, окрім вікових обмежень при прочитанні книги дітьми або рекомендацій для сумісного прочитання з дорослими. Це є великим недоліком видавництва або авторів, оскільки проблематика, що вирішується в книзі, залежить від віку дитини. Неможливо працювати однаково зі страхами дітей 4, 7 і 12 років. Це нонсенс.

По-друге, це мова. Хочеться сказати про складність сприйняття тексту дорослим. Що ж казати про читання твору дитиною. Це не означає, що текст потрібно наближати до «белькотання» дитинки, але співзвуччя слів, структура фраз не викликають відчуття гладкості, а мають опосередкований образ каменів, які з важким грюкотом тягне по дну ріки не дуже швидка вода.

І третє, але найважливіше. Робота зі страхами не передбачає візуалізацію всього списку проблем-жахів, причому таким жорстоким чином, як оголошення. Це не може перегукуватися з цікавими для дітей об'явами про програму, як автори не намагаються запаралелити ці сюжетні ходи. Абсолютно дике враження залишають старанно складені списки страхів, де хтось боїться вдавитися крихтою або бути втопленим у море м'ячів.

І наприкінці нам хотілося б зауважити, що типи пізнання через читання бувають різні, і все ж таки найефективнішим щодо справжнього, а не хворобливого пізнання, є читання, коли дитина вбирає в себе нові факти, нові погляди з тим, щоб згодом застосувати їх у житті, але не залишається зі враженням після прочитаного по типу: своїх страхів не позбавилася, але нові (за списком авторів) − придбала» (Ольга Рєпіна).

Згодом Ольга збирається написати розлогу статтю щодо цього твору, про що ми обов’язково повідомимо.

Прикро, що ця книга ще і є розрекламованим перекладом і з’явилася в відомому видавництві.

Висновок: Ми категорично не радимо читати цю книгу дітям. Дуже шкода, що в країні немає попередньої цензури і перевірки текстів на їхню відповідність віку аудиторії і взагалі психологічного здоров’я творів.

Наталія Дев'ятко

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.