Володимир Рутківський «Джури козака Швайки»

Категорія – реалізм
Вік основної аудиторії – 10-15 років
Жанр – пригодницька проза
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре

Володимир Рутківський. Джури козака Швайки. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2009. – 430 с.

«Джури козака Швайки» – перша частина трилогії, а як виявилося на сьогодні вже тетралогії, бо до друку готується ще один роман.

Дія відбувається за козацьких часів у 15 столітті, та головними героями є не козацькі ватажки, а хлопці, які стали джурами відомого козака на прізвисько Швайка. Цього козака люто ненавидять і бояться вороги, бо він, наче та швайка, постійно завдає їм клопоту. На початку здається, що Швайка – легенда, недосяжна і таємнича, але швидко переконуєшся, що насправді він теж людина з плоті і крові, досить молодий, але розумний, сміливий і дуже вправний у бойових мистецтвах.

І є у Швайки таємниця, за яку його, зокрема, і називають характерником, бо побратим цього козака – справжній вовк на ім’я Барвінок, який захищає свого товариша, не шкодуючи себе. Дружба між козаком і вовком не така вже й незвичайна річ, але тут вона змальована напрочуд зворушливо і героїчно. А ще у Швайки є так само розумний і відданий кінь Вітрик...

Але повертаємося до початку цієї історії, бо для кожного персонажа завжди є своя «точка входу», а історія, як ріка, лине, беручи початок у далекому минулому і, певно, не закінчується у майбутньому, трансформуючись у нові форми.

У цьому контексті дуже важливою є актуалізація козацької доби для дітей та юнацтва, бо на цьому грунті можна гарно виховувати патріотизм, національне самоусвідомлення та допомагати дитині самоідентифікуватися. Той, хто перейнявся подвигами козаків у минулому і теж хоче бути захисником своєї рідної землі, шукатиме у реальному світі і в своєму часі можливості боронити свою державу і розбудовувати її заради майбутнього.

Так ось, починається книга з гонитви за козаком, який тікає від ординців. Вершник знесилений, важко поранений, і лише хитрістю йому вдається уникнути полону і страшної смерті. І ця сцена настільки жива й емоційна, що одразу вводить у простір великого епічного твору, який лише в першій частині займає понад чотириста сторінок.

Головні герої, окрім козака Швайки, – двоє товаришів – Санько і Грицик, а ще їхній одноліток – богатир Демко на прізвисько Дурна Сила.

Санько – ще малий дванадцятирічний хлопчина, та у нього є дар подумки розмовляти з птахами і тваринами. Поки що він пасе курчат, та стрімко його життя змінюється, згодом він навчатиметься волхвуванню, чарівництву по-нашому, по-сучасному.

Грицик зовсім іншої вдачі, бо якщо Санько часто буває замислений і замріяний, то Грицику постійно треба кудись бігти і про щось дізнаватися. Він володіє даром передбачення, хоча поки про те не знає, і ще лише його слухається бугай Петрик.

Хлопці схожі на своїх однолітків, також мріють про козакування, хоча це й небезпечна справа, хочуть бути схожими на легендарного Швайку і шукають пригод на свої голови. Але є й дещо, що вирізняє їх поміж інших. Обоє хлопців – юні характерники, та ці здібності потрібно розвивати, і досить скоро у них з’являться вчителі, які можуть розкрити їхні приховані здібності. На шляху хлопців багато небезпек, але тільки так можна подорослішати і стати сильними духом.

Демку так, як двом друзям, не пощастило, і він пройде важчий шлях до розуміння свого місця у світі і своїх здібностей. Демко добрий, сильний, та дуже довірливий, і тому на деякий час став зброєю у ворожих руках, а підступний зрадник ледь не занапастив хлопця, влаштувавши пастку для козака Швайки. Це теж гарний урок і для юного читача.

Козак Швайка дорослий, і тому його випробування важчі і небезпечніші. У нього багато ворогів, і не лише серед татар, а й серед своїх. Наприклад, пан Кобильський, який заради власного зиску піде на злочин і на будь-яку підлість. Він думає про людей так, як чинив би сам, тому навіть добрі наміри Швайки попередити про татарський набіг, обертаються бідою для самого козака. Пан Кобильський разом зі своїм помічником Тишкевичем дорого б віддали, щоб побачити мертвим сміливого козака, який понад усе цінує волю, а не достаток, і зраду називає зрадою.

Обоє цих «панів», як на мене, дуже схожі на нинішніх можновладців, хоча такі негідники були в усі часи і поводилися однаково. І завжди у цих нелюдів була своя правда, логіка і виправдання власних дій. Як є своя правда і в чужинців та загарбників, і це страшна, нелюдська правда, яку ні за яких обставин неможна приймати...

Самому не перемогти ворогів, навіть коли тебе вважають легендою, тільки разом можна боротися проти зла, і тому дуже важливо, щоб між друзями була взаємоповага і довіра. Цьому вчиться сам Швайка, а разом із ним і читач, хоча є досить багато людей, які підтримують козака у важкі часи. Швайка молодий, запальний і принциповий, а це не завжди добре, бо може стати причиною неприємностей.

Навіть коли браталися у минулому, це ще не гарантія, що дружба і вірність перейдуть у спадок. Не тримає людей пам’ять крові, бо для зрадників і самозакоханих, як би зараз сказали «обивателів», такої пам’яті немає. І дарма, що діди і прадіди разом билися проти ворогів і товаришували родинами. Зиск сьогодні сильніший за шанування минулого і честі. І важко переступити через себе, в серці назвавши ворогами тих, хто є тобі єдинокровним братом чи єдиновірцем. Це не зайди, не чужі, не татари... Щоправда, інколи рідні по крові переходили на ворожий бік і тоді завжди були значно жорстокіші, ніж чужинці. Прикладів таких немало...

Проте, людське начало важливіше за національну приналежність, бо і серед своїх зустрічаються покидьки, і серед татар є гідні люди. За прикладами також далеко не треба ходити ні у цьому творі, ні у власному житті.

Штрихами у книзі поступово вимальовуються два основних світоглядних конфлікти: боротьба із загарбниками, які хочуть поневолити наш край; і життя справжніх героїв, чиї вороги не тільки зовнішні, а й внутрішні, які будь-кого продадуть заради власного добробуту. Усім головним героям доведеться не раз доводити і собі, й іншим, що вони справжні, а не фальшиві патріоти, які тільки рядяться у козацький одяг.

Дуже добре про це каже дід Кібчик:

«По-татарському козак – це вільна людина, котрій і сам чорт не брат. Хоче – звіра полює, хоче – візьметься за шаблюку і йде на ногайця. А нинішні... – тут дід Кібчик презирливо спльовував на землю, – швидше від кози пішли» (С.16).

Цей дід наче голос самої Землі, він мудрий, проникливий, часом слова його жорстокі, але надовго запам’ятовуються:

«– Тоді я подамся до переяславського старости, – не здавався Швайка.

– Податися, звісно, можна, – згодився дід Кудьма. – Але ворон воронові навряд чи видзьобає око. А от ти можеш накласти головою.

Швайка довго мовчав.

– Страшні речі ви розказуєте, діду, – нарешті подав він голос. – Де ж тоді правда на світі, кому вірити?

– Собі, – відказав дід Кудьма. – Ніхто тебе не оборонить від тої сарани. Сам маєш боронитися. Зі своїм товариством» (С.258-259).

Яка знайома ситуація...

Або й зовсім упізнається:

«– ...То ж, може, ті татари були як татари. Вони, кажуть, вимагали лише десяту частку. А нинішні татари не такі. Їм не десята частка потрібна, вони на наших людей, мов на звірину, полюють!

– Всі вони однакові, – не погодився Байлем. – Що ті, що ці. Та я не про це. Тоді, кажу, з нами був князь Ольгерд. Хоч і не з нашої землі, проте нашою мовою балакав і віру нашу поважав. А зараз хто людей підніме – князі? А де ви їх бачили? Порозбігалися, мов їх і не було ніколи. Старости? Та вони ж носа бояться висунути зі своїх городищ» (С.277-278).

Нащо кликати собі нових панів? Треба людям гуртуватися, бо гуртом й «ординця проганяти легше»... І важливо, щоб народ зрозумів, що не потрібно шукати собі очильників десь серед негідних князів, а треба гуртуватися самим і вибирати гідних керувати поміж себе – це один з основних козацьких принципів. І ще важливо, щоб прийшов час для змін, тоді ріка часу виносить з народу тих, хто може змінювати дорогу, яка веде у майбутнє, тільки треба бути гідним такого вибору.

Так і хочеться, читаючи цю книгу сказати: «Разом нас багато! Нас не подолати!», «Разом і до кінця!» й «Україна понад усе!»

На останок не можу не згадати, що частина подій відбувається в околицях Воронівки, такої любої письменникові. Сторожовий дуб, Городище, Вовкулацький кут, плавні, болото... Усе це описане так яскраво і правдоподібно, що хочеться і самій помандрувати у ті краї і на власні очі побачити, що ж лишилося нині від описуваного автором. І таке бажання цілком природне.

Місцями книга темна, багато у ній чорних сторінок, бо коли на твою землю приходить ворог, – це не забавки і не всі твої друзі і рідні переживуть війну, і кожна війна лишає після себе багато сиріт... У цьому книга напрочуд правдоподібна. І тому щиро радієш гумору, якого у творі також багато: він світлом лікує душу від жорстокості і ненависті.

Протягом усієї книги відчуваєш справжню небезпеку, яка постійно чатує на головних героїв, і це дуже дивне відчуття, бо у книжках для цієї аудиторії нечасто зустрінеш щось подібне. Мало хто дозволяє собі бути правдивим у пригодницьких книгах для дітей й емоційно передати, що всі учасники цієї історії ходять за крок від своєї смерті, і що іноді загинути – не найстрашніше, що може статися. Набагато жахливіше втратити близьких, потрапити у полон до жорстокосердих ворогів, які, і не сумнівайся, одразу перевірять, з якого тіста тебе зліплено, або й спробують підштовхнути до зради...

Події цієї пригодницької книги відбувалися кілька століть тому, але те, про що вона говорить, важливо й актуально у сьогоденні як для дітей, так і для дорослих.

Висновок: Дуже гарна пригодницька історія дорослішання, написана на історичній основі. На мою думку, це один з найкращих сучасних творів, які патріотично виховують молодь як щирих громадян нашої держави. І я радію, знаючи, що в мене попереду ще дві великі книги, у які можна поринути з головою.

Наталія Дев’ятко

Інші думки про книгу:

Ольга Купріян "Казки для безвусих лицарів" - http://litakcent.com/2008/03/18/olha-kuprijan-kazky-dlja-bezvusyh-lycariv/

Тарас Головко "Як ставали козаками?" - http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/yak-stavali-kozakami

Sunrisewind, Virna, roman4ovgan "Відгуки" - http://www.livelib.ru/book/1000492568