понеділок, 12 березня 2018 р.

Галина Вдовиченко «Ліга непарних шкарпеток»


Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - не справило особливого враження


Галина Вдовиченко. Ліга непарних шкарпеток. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2013. – 128 с.

Книга «Ліга непарних шкарпеток» здобула високу нагороду «Коронації слова», але після продовження казки про Колобка, яка теж отримала цей приз, я не дуже довіряю червоним «солодким лейбам». На превеликий жаль, не помилилася й цього разу.
«Ліга непарних шкарпеток» – дуже проста і лінійна, у ній немає як такого сюжету, іноді здається, що вона зібрана з низки вигадок про шкарпетки.
Головні герої цієї історії – шкарпетки, які загубили свою пару. Тепер вони не потрібні людям, а весь їхній світ обмежується квартирою. Окрім того, шкарпеткам постійно загрожує небезпека бути використаними не за призначенням: як ганчірки чи, як бідолашна панчішка, для зберігання цибулі.

Шкарпетки мають свою класифікацію: «Старі, досвідчені та грубі, виплетені з овечої вовни, називаються шкарпами. Колишні офісні працівники та спортсмени – це шкарпетони. Шкарпані – це шкарпетки жіночого роду. А різний кумедний шкарпетковий дріб’язок – це шкарпуки. Включно з найменшою нацюпунькою – зеленою шкарпеткою для немовляти» (С.23-24).
Хоча який сенс у цій класифікації і як це грає на подальший сюжет, мені так і не стало зрозуміло.
Є у шкарпеток і свої Шкарпати з диванних подушок, і Шкарпатські озера у вигляді акваріуму, але подібні речі також радше для антуражу.
Шкарпетки об’єднуються у «лігу», щоб допомагати один одному і шукати свої загублені пари. Це, звісно, благородно, але дещо декларативно. Далі починаються пригоди з пилососом, створення театру для нещасної, розпухлої і порваної від цибулі панчішки, боротьба з бешкетником-котом, а тоді і порятунок того самого кота, коли той випав з вікна.
Трапляються у тексті й дещо недитячі фрагменти, які можуть бути зрозумілі тільки дорослому. Наприклад, любов двох різнокольорових шкарпеток – сірої та чорної. За що інша сіра шкарпетка вважає свою справжню пару невдахою. Цілком дорослий сюжет родинних стосунків, який також у цій книзі психологічно нікуди не веде.

Висновок: Проста і, на мій погляд, не дуже цікава книга, яку, окрім того, незручно читати через надто великі шрифти. А ще мене неприємно вразили малюнки, деяких з яких, без перебільшення, можна злякатися.

Олена Кравець


Інші думки про книгу:
Тетяна Щербаченко "Домалюйте собі книжку" - http://www.barabooka.com.ua/domalyujte-sobi-knizhku/
Тарас Федюк "Не такі, як усі" - http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/2013/12/131127_book_2013_review_vdovychenko_fedyuk_im.shtml
Ольга Герасименко "Зріз суспільства у шафовій шухлядці" - http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/29484/
Христя Нечитайко "Як зіпсувати дитячу книжку. Інструкція для видавців" - http://nechytaiko.blogspot.com/2014/02/blog-post_15.html

 

Немає коментарів:

Дописати коментар