Надія Гуменюк «Чупакабра і чотири «мушкетери»»

 

Категорія – реалізм
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – пригодницький детектив
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - не справило особливого враження

Надія Гуменюк. Чупакабра і чотири «мушкетери». – К.: Грані-Т, 2013. – 192 с.

Чупакабра – чудовисько з сучасного фольклору, яке раніше тероризувало Америку, а тепер оселилося в українських селах. Чупакабра звертається до читача з першої сторінки цієї книги, нагадуючи, що вона «загадкова і скандальна» і потерпає від своєї слави, як зірка шоу-бізнесу від папараці.

Але далі цього звернення не йде, бо чупакабра не є головною героїнею. «Чотири» мушкетери значно важливіші. Це три товариша – Радик, Сашко й Олесь. Хлопці дуже різні: Олесь – розумник, Радик – мрійник, але поміркований, а в Сашко непосидючий, і взагалі має особливий талант.

Він розмовляє дивною мовою, плутаючи літери й утворюючи нові слова:

«Скажімо, «правда чи ні» у нього давно замінено на «прачині», «хочеш чи не хочеш» – на «хонехо», «нестерпний» – на «нестрепний», «дорогенький» на «догоренький», помідори й огірки він називає огідорами і помірками, Сергій Борисович для Сашка – СерБор, а Галина Павлівна – ГаПа» (С.13-14).

Четвертою ж є Соломійка – збирачка казок і місцевого фольклору.

Уся дія відбувається у райцентрі, який у багато чому схожий на велике село. А поблизу – величезний ліс і старий покинутий військовий об’єкт. Одним словом, є, де розгулятися. І саме тут з’являється чупабра! Як можуть юні детективи знехтувати такою можливістю влаштувати собі цікаве літо? Аж ніяк!

Чупакабра краде козу, ображає індика і кролів, залишає після себе дивно-страхітливі сліди. Декому навіть щастить побачити її здалеку. А коли блискавки починають поводитись не за законами фізики, а ніби самі обирають, куди їм падати; старе поховання чорниці огортають нові таємниці; а на сцені з’являються дивні аж ніяк не аборигени, то й зовсім губишся і починаєш сумніватися у реальності того, що відбувається. Хоча згодом усі ці дива знаходять своє реалістичне пояснення.

Окрема увага приділена собакам: Цезарю і Фані. Герої відчувають сильні емоції до тварин, люблять їх. І яка ж дитина не хоче мати собаку? Ця «собача» лінія дуже зворушлива, і вона єдина залишає після себе слід в серці. Ще мені сподобалися історичні відступи, які вчать читачів любити свій край і знати історію.

Проте, особисто для мене твір був багатослівним і заплутаним. Він би нічого не втратив, якби його скоротили вполовину. Покручена мова деяких героїв не сприяє зануренню в сюжет, а сюрреалістичні сни-видіння і зовсім залишаються незрозумілими.

Часто відчувалася неприродність усіх персонажів, які так не говорять, не думають і не поводяться. Часом діти видавалися радянськими школярами, які отримали у подарунок мобільники. І ця штучність відчувалася в усьому.

Висновок: Наче й непогано написана книга, але особисто мене не вразила і місцями була нудною і багатослівною.

Маргарита Крук

Інші думки про книгу:

Людмила Сайко "Як зловити чупакабру?" - http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/33176/

"Луцьким школярам презентували «гарячу» книжку з волинським колоритом" - http://vip.volyn.ua/luckim-shkolyaram-prezentuvali-garyachu-knizhku-z-volinskim-koloritom-foto