Інна Волосевич «Про хлопчика»

Категорія – реалізм
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – психологічна проза
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту – дуже добре

Інна Волосевич. Про хлопчика. – К.: Грані-Т, 2008. – 80 с.

У фокусі цієї книги п’ять історій дорослішання. Головні герої – Хлопчик і його Друг. Час іде невблаганно, і спектр проблем також змінюється, і тому якщо на початку оповіді головний герой дошкільного віку, то наприкінці починає звертати увагу на дівчат.

Перша проблема, з якою стикається Хлопчик: як дізнатися, у чому ти потрібен, що ти можеш? Він не вміє малювати і гарти у футбол, і врешті-решт починає сумніватися в собі. Нудну дівчинку люблять батьки, бо вона вміє слухатися, і тому дарують їй ляльки; Кішка може ловити мишей; Пам’ятник є символом, бо завдяки ньому пам’ятають про художника, що колись жив у цьому місті, – усі вони щось вміють, усі потрібні.

А нащо живе Хлопчик?..

І головний герой іде до свого улюбленого моря, де бачить Медузу. Медуза добра і мудра, з нею гарно бавитись у воді. Так Хлопчик дізнається, що вміє плавати, хоча прогулянки містом на самоті для дитини можуть закінчитися трагічно.

Але головне у цій історії, що Хлопчик перестає спостерігати, а діє, захищаючи від жорстоких та агресивних однолітків поранену Медузу. Він став самостійним:

«Коли Хлопчик підріс, кішки, пам’ятники й медузи перестали з ним розмовляти. Але він усе одно їх дуже любив. Він навчився робити багато корисного, але вже ніколи не задумувався про користь чи винагороду за те, що він робить – головне, щоб робити це було радісно для нього, а відтак – і для всіх інших. А ще він більше не заздрив людям і не боявся того, що вони скажуть» (С.14).

Друг з’являється у другій історії, присвяченій страхам. Вони вчать один одного долати свої слабкості – не боятися Верескливого Сусіда, на чиє подвір’я залетів їхній м’яч, і його великого собаки, або не лякатися Дівки, яка дражниться, чи висоти, коли лізеш на дерево. І кожен із хлопців має свої аргументи щодо страху. Ось так Хлопчик і його Друг допомагають одне одному долати свій внутрішній страх, триматися гідно, а на в’їдливе слово відповідати не менш гостро.

Не залишений напризволяще і страх перед темрявою. Але тут Хлопчикові допомагає Мама, пропонуючи сфотографувати чудовисько, якщо воно з’явиться, і вигадувати про монстрів цікаві історії. Так Хлопчик не став письменником, але згодом зробив багато гарних кадрів із реального життя, а жодного справжнього страховиська так і не зустрів.

Третя історія присвячена брехні. Спочатку Хлопчик фантазує про свої пригоди, щоб привернути увагу. Мама намагається подолати цю погану звичку творчістю, як і страхи, але брехня підступніша. Особливо коли Хлопчик дізнався, що дорослі також іноді брешуть.

І він зрозумів, що брехати треба так, щоб тебе не викрили, вплітаючи брехню у правду. Зрозуміло, що тим Хлопчик ледь не наробив багато лиха собі й іншим людям.

Розплата ж не забарилася, бо коли багато брешеш, не пам’ятатимеш усього, що казав, і зрештою заплутаєшся.

«Брехнею світ перейдеш, та назад не вернешся» (С.41) – мудро каже Мама.

Але хіба завжди-завжди брехня – це погано? Є такі ситуації, коли невеличким обманом можна врятувати людину, і цього досвіду головному герою також доведеться набути.

Четверта історія про залежність від грошей, яка народжується через ігроманію. Тонко і психологічно достовірно показані всі етапи, як гроші заволодівають душею людини. «Гра в копієчку» полонила школу, й у ній Хлопчик спочатку програвав, а тоді навчився грати краще за всіх. По копійчині він назбирав не одну сотню гривень, але тішився не з того, що купить, а з наявності цих грошей та можливостей, які ті відкривали. Свій скарб Хлопчик носив при собі, ховав у різних сховках і переживав, що з грошима може щось трапитись.

Хлопчик дуже сильно змінився, став жорстоким, ледь не всі сусідські діти були його боржниками, і щоб відати борги, вчинили злочин. Він втратив усіх своїх друзів і майже втратив самого себе.

«– Я не винен у твоїй лихій долі! – роздратовано відповів Хлопчик. Щойно в нього з’явилися гроші, як його постійно почали звинувачувати у чужих нещастях» (С.56-57).

І з цим важко не погодитися, але така логіка оманлива, хоч і виправдовує багато поганих думок і вчинків. Також важливо у цій історії, що побороти манію збагачення заради збагачення складно, але можливо, і це має зробити сама людина, ніхто не допоможе. А тоді повернуться і дружба, і спокій в серці, і бачення власного майбутнього.

Остання історія про те, наскільки складно переплітаються дружба і перші почуття та увага до протилежної статі. Пацанка вродлива, та дружить із хлопцями, у багато чому перевершує їх, а Красунею, хоч вона і не дуже розумна, добре милуватися, із нею непотрібно конкурувати.

Як дівчині, що є гарною товаришкою, стати ще й дівчиною в очах хлопців? Як залишатися собою й уникнути стереотипів, якими мають бути дівчата і хлопчики?

Неможна сказати, що у цій книзі знайдені відповіді, але на прикладі цієї історії показаний один із варіантів розвитку подій, який дає можливість замислитися і над власними стереотипами не лише дітям, але й дорослим.

Не зважаючи на те, що книга невелика за обсягом, але вона глибока і психологічна. А відсутність імен – Хлопчик, Друг, Пацанка, Красуня та ін. – дозволяють сприймати героїв як притчових. І, зважаючи на тематику, твори про Хлопчика допоможуть дітям сформувати здорові моделі поведінки, якщо будуть прочитані у молодшому і середньому шкільному віці.

Висновок: Ця книга допоможе дитині краще навчитися пізнавати себе, світ і себе у світі.

Наталія Дев'ятко

Інші думки про книгу:

Лілія Уніят "Відгук" - http://dubanevychi.info/?p=4696