Лариса Даренська «Бабусин букет, або Квіткові казки для Ганнусі»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту – погано

Лариса Даренська. Бабусин букет, або Квіткові казки для Ганнусі. – К.: Грані-Т, 2008. – 56 с.

Як зрозуміло з назви, мова піде про казки, присвячені квітам. Так і є: більшість творів цієї невеличкої збірочки про квіти, а ще – кілька додаткових казок, більшість яких пов’язані з музикою.

Кожна історія – казка про квітку з букету, який приносить бабуся зі своїх концертів. Здавалося б, що нічого особливого у такій формі немає, але вже на цьому етапі у мене до твору виникли кілька запитань.

По-перше, чому бабусю головної героїні звуть так само, як молоду авторку цієї книги? Нащо таке робити? Зрозуміло, що напис на афіші «П’ять вечорів із Ларисою Даренською» тішить самолюбство, але нащо це?..

По-друге, запитання до самих казок.

Спочатку була казка про троянди. Нормальна, з мораллю. І цілком зрозуміло, що живою лишилася тільки та троянда, яка була найбільш моральною з трьох. Хоча дивно, що у букеті всі троянди різного кольору. Але це я вже прискіпуюсь.

Тоді були дзвіночки. І з ними теж усе гаразд, за межі казки авторка не вийшла. Хоча є запитання стосовно самих дзвіночків, бо це проліски, які бабуся нарвала сама. Хіба авторка не знає, що проліски занесені до Червоної Книги і рвати їх заборонено? Чому вчить ця книга малу дитину через казку? Соромно.

А ось третя історія була ще дивнішою – це розповідь про орхідею, яка виявилася товстою, бридкою, недалекою тіткою, яка із перевіркою завітала до дитячого садочка головної героїні:

«Діти! Ми сьогодні маємо гостей: Орхідею Петрівну й Маріолу Іванівну.

Оце так! Товста головаста орхідея прийшла перевіряти їхній садочок! Виявляється, вона ще й Петрівна!» (С.22).

І далі у цій частині іде повний нездоровий сюрр...

З переходом казкових персонажів до реальності треба бути дуже обережним, про це має пам’ятати кожен автор, який пише для такої юної і вразливої аудиторії. І взагалі, який у цьому фрагменті сенс? Яка мораль? Я не знайшла.

Проблема з розумінням впливу твору на аудиторію прослідковується по всьому тексту. Наприклад, нащо рекламувати ляльку Барбі, до якої небайдужа головна героїня? Хіба автор не знає, наскільки деформують подібні іграшки дитячу психіку?

Або в останній частині квіткового циклу, у казці про «Закохану Настурцію», читаємо таке:

«Невже вони говорять про пана Амора? – із подивом подумала Ганнуся. – А зрештою, чому ж тут дивуватися? Він справді надзвичайно привабливий і має розкішний голос...» (С.28).

Не забуваємо, що це думка дитини, яка ходить до дитячого садочка! Зрозуміло, що дія відбувається у казковому світі. Але нащо нав’язувати дитині доросле світосприйняття?

Окрім квіткової збірочки, у книзі вміщено ще кілька казок про принцес, принців і різноманітні королівства, або ці казки можна ще назвати історіями про заміжжя.

«Чарівна призма» – казка про те, як майстер зміг домогтися любові красуні-принцеси, розтопив її серце щирим почуттям.

Не обійшлося й тут без «наїзду» на хлопців: «Але ж усі ці хлопці однакові! – говорила вона до мами-королеви й обурено притопувала при цьому ніжкою» (С.32).

Казка «Чари співу» про королівство До-Мінор. Досить непогана казочка, хоча й дратувало око невправне скорочення «Великий О.Н.», що означає «Осяйний Невидимка», який правив цим королівством. Тут теж маємо закохану пару.

Основна думка казки «Королівське свято» – як влаштувати свято для всіх знедолених, бо глухі не почують музику, а сліпі не побачать виставу. Зрозуміло, що, як у кожній казці, вихід було знайдено, а головний герой віднайшов «універсальне» поєднання танцю, співу, музики і ритму.

Остання казка «Руки Принца» найдраматичніша, бо тут є й закляття, і головний герой зазнає страждань, а головна героїня його рятує. І все було б чудово, якби не одна обставина, пов’язана із віком аудиторії:

«Дивно! Але ж тоді, коли їй наснився цей сон, вона ще не знала про зникнення Принца! А ці лагідні руки!.. Вони не давали Аліні спокою! Вона пам’ятала кожну волосинку на їх засмаглій шкірі, вона пам’ятала м’які долоні і ніжно-рожеві пальці...

Тільки ти одна можеш врятувати мене... – крутилися в голові Аліни слова Принца.

Уночі Аліна не зімкнула очей. Їй марилися пестливі обійми, чувся теплий голос...» (С.50).

Яка відверта дитяча казочка...

Висновок: В цілому казки не погані, але аж ніяк не для маленьких дітей, хоча форму мають саме таких казок. Щоб їх могли читати діти, з тексту мають бути прибрані дорослі смисли, враховані особливості сприйняття аудиторії. Або дорослих смислів має стати ще більше, і тоді ці твори стануть казковими притчами для дорослої аудиторії.

А поки... єдине, що тішило мене під час читання, – книга цікаво проілюстрована.

Маргарита Крук

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.