Галина Вдовиченко «Мишкові миші»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – 5-10 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - добре

Галина Вдовиченко. Мишкові миші. – К.: Грані-Т, 2011. – 64 с.

Книга видана дуже якісно. Вона настільки оригінальна, що хочеться її скуштувати, мов той сир. Коли береш книжку до рук, на кілька митей відчуваєш себе мишею.

Перегортаємо першу сторінку.

По структурі твір нагадує «Лігу непарних шкарпеток» і «36 і 6 котів» тої ж авторки, які особисто я прочитала раніше: докладне представлення героїв та їхній розподіл на "групи", а лише тоді розвиток дії. Трохи гумору, трохи суму, трохи дружби і порозуміння – типовий коктейль для подібних книжок.

У цьому творі разом збираються "Мишкова, Домашня Миша", "Джойстик, Комп'ютерна Миша", "Баська, Лабораторна Мишка", "Гібсон, Смітниковий Щур" за сумісництвом рокер, "Глаша, Гламурна Миша", "Лилик, він же Кажан", "Олько Камуфляж, Польова Миша".

Живі та іграшкові, міські і ті, що живуть поза містом... Кожна з них – відповідний типаж та водночас особистість. Всі ці миші збираються в квартирі хлопчика Мишка для того, щоб створити свій рок-гурт. Починається все, звісно, з композитора. Домашня Миша пише музику, а Джойстик допомагає їй записувати мелодії за допомогою комп'ютерних програм, бо батько хлопчика займається шоу-бізнесом професійно.

Хлопчик постійно грається зі своєю маленькою пухнастою подругою. А коли мишей стає дуже багато, то доводиться ховатися від мами, аби вона не сварилася. Тому перший концерт рок-гурту – неабияке випробування для мишей і хлопчика саме через маму. Хоча саме мама принесла додому білу мишку, щоб над нею не проводили лабораторні досліди.

Зрештою лабораторна Баська виявилася поеткою, а іграшкова Глаша, покинута своєю восьмирічною хазяйкою на підвіконні, – талановитою співачкою, Гібсон – гітаристом, Лилик – барабанщиком. А войовнича польова миша на прізвисько Олько Камуфляж гарно грає на гітарі, а не лише б'ється як Рембо.

Ось так і назбирався гурт, продюсер якого – Михайлик.

Мишачий музичний гурт приречений на популярність, серед мотивацій у мишей насамперед – "заробляти багато грошей". Погодьтеся, що це не дуже добре, коли тема грошей в дитячій казці настільки акцентується. Так гроші можуть навіть дружбу заступити, а це вже зовсім недобре. Радію, що згодом про гроші у творі "забувають".

Та, імовірно, для хлопчика мама – настільки "страшний звір", що концертна подія і стає кульмінаційною у книзі, бо далі сюжет не веде.

З мінусів видання: дрібні шрифти і довгі рядки, які незручно читати дитині-дошкільнику.

З плюсів для твору: у вигляді мультфільму ця історія була б неперевершеною.

Висновок: Хоча книга дуже гарно оформлена, вона запам'ятовується здебільшого завдяки нестандартному книжковому формату та ілюстраціям. Але перший раз читати цілком цікаво.

Олена Кравець

Інші думки про книгу:

Тетяна Мельник "Про мишей і дітей" - http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/11514/