Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»

Категорія – фантастика, переклад
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – сюрреалістична казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - погано

Вітаутас В. Ландсбергіс. Мишка Зіта. – К.: Грані-Т, 2009. – 120 с.

Серія «Сучасна дитяча проза» знову «радує» сюрреалістичними малюнками. Але ж треба знати межу навіть у дитячому сюрреалізмі, бо мишей із довгими носами і потворними пиками можна просто злякатися. На них бридко дивитися.

Дивна і сама казка. В анотації сказано таке: «Дивна, весела й сповнена мудрості казка про мишку на ім’я Зіта, яка спочатку була дуже несміливою, а потім із другом тарганом Алоїзасом Дзьобкою пережила кілька ризикованих пригод і вчинила не одну благородну справу» (С.2).

«Дивна»? Без усіляких сумнівів! «Весела»? Ну... то гумор у кожного свій. «Сповнена мудрості»? А от це вже навряд!

Мишка Зіта в анотації добра і мила, але насправді все зовсім не так. І те, що в анотації назване «дружбою», до дружніх стосунків має лише приблизне відношення.

Зіта усього боїться, і тому для неї великим випробуванням є залишитися самій. Спочатку, дуже давно, зник її батько, а зараз матір не повернулася з магазину. Трохи згодом ми дізнаємося, що її впіймали для лабораторних дослідів і, якщо мишей не врятувати, то їх заразять невиліковною хворобою.

У цьому казка суперечить реальності, бо в ній дослідники і лікарі показані як негативні персонажі. Насправді ж, завдяки дослідам на мишах були розроблені різноманітні ліки, які врятували тисячі людських життів. На чиєму ж боці мають бути діти після прочитання цього твору: на боці вигаданих мишей чи на боці людства? Це дуже серйозне запитання.

Родина, в якій мешкає Зіта, теж дивна. Особливо Антанас Людик, типовий банківський клерк, який посміхається клієнтам на роботі, бо йому за це платять, і зривається на родину, бо вдома не треба носити ненависну маску. Це не самодостатня і глибоко нещасна людина, але автор не переймається психологією, не пояснює, чому люди стають такими, а лише за нагоди насміхається над Антанасом. Особливо, коли той приходить на роботу у погризених Зітою черевиках, і люди бачать його подрані шкарпетки і не зрізані нігті на ногах, що і стає причиною звільнення.

Єдина фраза щодо олівців та пензлів, які поховали від сина батьки, щоб той за їхнім бажанням став банкіром, не має логічного та емоційного продовження. Взагалі-то, мотив «викидання з роботи» наскрізний для твору, бо таким самим є покарання для медсестри, яка не зловила лабораторних мишей-втікачів. Це теж досить хворобливо, як ознака суспільного страху.

Інший страх і суспільне зло – «мала зарплата». Цитата говорить сама за себе:

«– Бачиш, Зіто, – пояснює відьма, – більшість кухарів, що працюють в ресторанах, отримують дуже малу зарплату, тому вони злі й нещасні. І тому, готуючи їжу відвідувачам ресторанів, вони постійно перебувають у поганому настрої. А коли кухар чи пекар у поганому настрої, то такий настрій через руки потрапляє і в їжу. І тоді тої, хто їсть оцю з поганим настроєм приготовану їжу, отруюється ним і заражається таким самим настроєм, як у нещасного кухаря» (С.68).

Перехід енергій справді існує, але у цій книзі проблеми виконують роль антуражу. Герої абсолютно нічого не роблять, щоб щось змінити на краще. А так у дитячій книзі неможна. Або шукай хоча б поганенький вихід, або не піднімай таких проблем.

А ось порятунок Зітою світу від «страшних отруйних бактерій», створених терористами і вкладених у бомбу, й узагалі якийсь вигаданий та непереконливий. Терористи – це теж один із суспільних страхів сьогодення.

Боягузтво Зіти має причину, пов’язану (ніколи не здогадаєтеся!) із Колесом Сансари, бо у минулому житті Зіта була злим індійським тигром Ашрамасом, а її нинішнє тіло і постійний страх – розплата за вчинки і помилки минулого життя. Їй навіть сниться те минуле життя, де тигри бачать представників минулих цивілізацій – лемурів та атлантів.

Чи не набере Зіта у цьому житті нової чорної карми? От у цьому я дуже сумніваюся. Будучи мишею, Зіта мстива, несправедлива й жорстока (не далеко вона відійшла від своєї минулої особистості). Окрім того, вона мріє про багатство, про безтурботне життя, яке асоціюється у неї із людським існуванням. І «добра відьма Льоля», яка мешкає у підвалі, перетворює Зіту на людину. У людському тілі миша байдикує, поводиться як гламурна панянка без царя в голові, і аж ніяк не схожа на образ, змальований в анотації.

А ще вона краде в людей коштовності, які кілька поколінь оберігає тарганяче сімейство, вважаючи, що цінності для неї будуть корисніші. Щоправда, люди відповідають їй тим самим і, коли Зіта в людській подобі винаймає у них кімнату, обкрадають її саму ж.

Є на початку твору монолог «доброї відьми Льолі», яка пояснює, наскільки людство знищує і ганьбить себе, воюючи, убиваючи собі подібних, палячи, вживаючи усіляку отруту під виглядом їжі, ще й кажучи про тому «На здоров’я!».

«Найстрашніше те, що більшість людей щодня мислить усякі гидкі, злі, заздрісні думки, які так само є страшною отрутою: вони забруднюють повітря, проникають і отруюють думки інших людей» (С.14).

Чи зупиняє це Зіту від бажання стати людиною? Ні. Чи навчає чомусь протягом усього твору? Теж ні. Тому це просто гарний монолог, який не впливає на героїню, і навряд впливає на читача.

Нарешті Зіта розуміє, що має змінити своє життя і їде до порятованих батьків у село, залишаючи місто. Не стала вона Попелюшкою, як це так часто буває у дурних серіалах.

А що тарган? Що там із Алоїзасом Дзьобкою? Тут іще цікавіше. Тарган до нестями закоханий у Зіту, готовий за неї померти. Він важко травмується, допомагаючи врятувати мишей з лабораторії. Між мишею і тарганом розгоряється палке кохання, яке таки закінчується смертю таргана. Він випадково отруївся отрутою, розсипаною людьми, щоб позбутися капосних гризунів. Тобто, за кармічним законом, тарган взяв на себе провину своєї коханої. Натомість Зіта отримує коштовності.

Чи страждає Зіта? Трохи страждає, але саме в цей час вона стає людиною, тому у неї немає часу на страждання і роздуми, бо весь час вона витрачає на розваги. Чи є тут розставлені автором акценти, які б допомогли читачеві розібратися у тому, що відбувається? На жаль, майже немає.

А після, знову у сновидіннях, Зіта потрапляє в ще одне місце з релігійним антуражем – на Ангелову гору в країні Ангелії. Це потойбічний світ, де мешкають янголи-охоронці, а на самій горі збираються боги з усього світу й душі померлих. Проте, християнський Бог згадується трохи далі й окремо – як вище божество. Бог єдиний, і тому війна людей в ім’я своїх богів не має сенсу – стверджує автор.

От тільки Зіта нічим не заслужила на те, щоб їй зробили екскурсію до Ангелії... Вона не поводиться добре, як має за настановами янгола, але все одно зустрічається із душею таргана Дзьобки. Ще й мишку запевняють, що коли вона спить, то перетворюється на янгола. З якого б то дива? За які заслуги?

І зустріч ця дивна й навіть страшна.

«– Ану ж, покажись, який ти на вигляд, коли обернувся на янгола? – розцілувавши свого друга, Зіта відступила кілька кроків, бажаючи оглянути його ближче. – Такий самий, як і був... А що це за рани в тебе на спині, на руках? Хто це тебе так покалічив? Може, скривдив тебе тут хтось?

– Ніхто тут мене не скривдив, – зітхнув Алоїзас, – тільки не лякайся, як почуєш, що я скажу... Ті рани – то мої гріхи. Оце ось – бундючність, це – брехня, – це – заздрість...

– Не може бути! Адже ти такий гарний був, – не могла повірити Зіта.

– Здавався гарним, але, на жаль, бував я і бундючний, іноді й брехав, бажаючи показатися кращим, ніж є насправді, – відповів Дзьобка» (С.106).

Не хотіла б я, щоб мене у дитинстві так лякали «гріхами». Так кожного можна покарати на страждання. Середньовіччя якесь...

Чи це закінчення любовної лінії? Зовсім ні. Реінкарнацією Алоїзаса Дзьобки у новому житті є землерийка, яку так само називають Алоїзасом. Зіта закохується у це маля з першого погляду. Знову кохання її не буде нормальним, бо навряд щось можливе між мишею та землерийкою, та й різниця у віці дається взнаки.

Є у творі й гендерні стереотипи, як то, наприклад, «жіноча цікавість», і просто хворобливі образи. Наприклад, до Зіти у цьому домі жила миша Шизофренія, яка «дуже полюбляла перебігати поміж колесами машин» (С.32). Одного дня ця миша загинула, від неї залишилося тільки мокре місце на асфальті. Окрім «мишки Шизофренії», дуже часто в мові персонажів та автора зустрічається слово «божевілля» в усіх його формах. Це теж яскравий маркер «здоровості» тексту.

І не можу обійти образ поета. У цьому творі це жалюгідне неповноцінне створіння. На те є причина.

«– Бачите, він поет, – пояснила Мілда, – а поети мають бути нещасливі, а то не матимуть про що писати. Крім того, кілька тижнів тому його подруга втекла до іншого, кращого поета, і через те він тепер дуже сумує і вживає всякі ліки...» (С.37).

Ось така казочка, малята. Творча людина має бути нещасна, бо тоді не буде творчою. І хто при здоровому глузді у таке повірить?..

І єдиний, хто мені у цьому творі сподобався, то це ворон, який багато знає про історію рідного краю. Краще б почитала про нього, а не про дурну мишу, чесне слово.

«– Я думаю, – поволі відповів задуманий птах, – про світ. І знаєш, що сьогодні придумав? Цей світ уже не рухається вперед, а розвивається назад.

– Не розумію, – здивувалася Зіта, – як він може розвиватися назад, коли все йде вперед...

– Бачиш, Зітонько, – став розмірковувати ворон, – якби світ ішов уперед, то все гарнішало б – ліси були б чистіші, люди добріші, їжа здоровіша. А тепер... Сто років тому, мені здається, все було набагато гарніше, їжа була смачніша, ліси чистіші, люди не були такі жорстокі...» (С.110-111).

Ось він, справді мудрий ворон! Чи ворон просто сумує за своєю молодістю, як маже кожен у похилому віці?.. Запитання залишається відкритим.

Висновок: Книга дивна, розхристана, релігійна. Сюжет у ній змазаний, не логічний, а мотивації та емоції персонажів, м’яко кажучи, не дуже здорові. Особисто я б не радила цю книгу дітям, хай би як до неї не ставилися за кордоном.

Маргарита Крук

Інші думки про книгу:

Марина Павленко "Метелики не ревнують, Або Мишка Зіта стає людиною" - http://bukvoid.com.ua/digest/2010/07/10/095744.html

"Події: видавництво "Грані-Т" - http://www.zahid-shid.net/index.php?rt=akt&num=7&start=10