понеділок, 22 жовтня 2018 р.

Марія Морозенко «Іван Сірко, великий характерник»


Категорія – реалізм
Вік основної аудиторії – 10-15 років
Жанр – пригодницька проза
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - добре



Марія Морозенко. Іван Сірко, великий характерник. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2010. – 168 с.

Нині багато письменників пишуть на історичні теми, послуговуючись не тільки і не стільки історичними фактами, а насамперед народними легендами про історичних персонажів.
Іван Сірко – національний герой, оборонець рідної землі і славний козацький отаман, якого багато хто недарма вважав характерником. І справді, дуже важко не припустити, що така людина позбавлена чаклунських вмінь.

Час, який охоплює ця книга, має кілька ключових точок: народження Івана, зустріч із ворожбиткою і волхвинею Родою, та згодом із козаками, подорож на Січ, навчання характерництву з усіма його важкими випробуваннями, кохання та знаходження своєї другої половинки. Це базові точки дорослішання на шляху до розуміння своїх здібностей і призначення у цьому світі, тому ця книга може бути вельми корисною для підлітків.
Навколо малого Сірка багато ненависті, його не розуміють і бояться. Він інший, і це відчувається абсолютно в усьому. Навіть його народження пов’язане із легендою: маля народилося з зубами і червоною плямкою на нижній губі, а стара повитуха, що приймала пологи, померла; ледь не розпрощалася з життям і його слабка матір. Змалечку Іванко через свої зуби п’є молоко з кров’ю, йому віщують, що тими зубами він рватиме ворогів свого народу, буде славним козаком, що згодом і стається, але до того ще треба дорости.
Дитинство Івана безрадісне, він схожий на вовченя, так само зацькований дітьми односельців, агресивний і злий. Незрозуміле лякає більшість людей, і тому односельці ледь не вбили дитину лише за те, що вона народилася не такою, як інші.
Він постійно тікає від людей, будучи і проклятим, і благословенним, не знаходячи свого місця серед односельців і миру у власній душі, хоча був народжений у дружній родині з великої любові. Але поява такої дитини невипадково сталася у родині славного козака Дмитра Половця, то здібності передалися по крові, тільки були підсиленими системним навчанням, що наче відбувається з волі вищих сил.
Все життя Івана пронизане дивовижними подіями, все має сенс: ніж померлої повитухи стає малому оберегом; квітка папороті дається в руки, коли Іванку лише сім років, гори не чіпають, а випробовують і за перемогу над страхом та смертю обдаровують вовченям, яке стане Іванові побратимом і захисником на довгі роки; саме йому довіряють вправлятися зі старою козацькою шаблею, яку більше нікому з хлопців не дають до рук; він неймовірним чином у дуже юному віці сам знаходить дорогу на Січ, долаючи навіть пороги на Дніпрі; а чого вартує дивовижний порятунок в Олешківській пустелі...
Благословенний і проклятий, бо не може проявити себе справжнім, не виконує свого призначення. Як це знайомо і без легенд з реального життя... Хоча, на превеликий жаль, семирічний термін навчання Івана Сірка у характерників та волхвів, на мою думку, описаний недостатньо. Знайшов своїх, та й знайшов... Пройшов випробування, та й пройшов... Здобув майстерність і чаклунську силу, та й здобув... Хочеться більше психології і внутрішніх переживань героя, а не простого переймання іншого світогляду та вмінь і зовнішнього лікування душі, зраненої минулими думками і почуттями.
В цілому ця історія про хлопця, який протягом усього життя перебуває на межі між життям і смертю. Єдина відмінність, що смерть постійно намагається забрати його або скалічити серце, поки він не навчився керувати своєю внутрішньою силою, а тоді, завдяки навчанню і пізнанню себе, Іван ніби стає безсмертним – ось у чому один з проявів справжнього характерництва.
Окремо хочу відмітити таку позитивну річ: козаки не змальовуються виключно як непереможні воїни. «Козак не те і козак, щоб сто і ще одну справу знати» (С.95) – зауважує один з козацьких ватагів, коли молодь на Січі починає обурюватися, що січовикам потрібно виконувати і «бабські справи». А як інакше, коли жінок на Січ не допускали?

Висновок: Книга написана цікаво, але часом схематична і надто спрощена, її цікаво прочитати перший раз, та надалі через відсутність психологічної глибини не хочеться повертатися знову. Найімовірніше, це відбувається через відчуття незавершеності. Коли маєш у руках одразу дві книги, як у перевиданні, де вони об’єднані, сприйняття абсолютно інше.

Дарина Пилипенко


Інші думки про книгу:
Наталя Марченко, Анна Десятко "Морозенко Марія. "Іван Сірко..." - http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/210
Михайло В. "Книга, що спрямовує до пошуку істини " - http://starylev.com.ua/club/article/knyga-shcho-spryamovuye-do-poshuku-istyny
Aries_Domini "Відгук" - http://www.livelib.ru/book/1000523838

Немає коментарів:

Дописати коментар