Олесь Ільченко «Козак, король, крук»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – іронічні казки
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту – погано

Олесь Ільченко. Козак, король, крук. – К.: Грані-Т, 2007. – 96 с.

Нарешті мені зустрілася книга, де правдиво сказано, що це «іронічні казки». Зазвичай таке приховується, і дивуєшся, що ж у книзі для дітей робить інформація, яка може бути нормально сприйнята лише дорослими?

Казок сім – англійська, японська, китайська, французька, українська, німецька та єврейська. Це не стилізації і не адаптації, а намагання зробити щось у дуже приблизному національному стилі в казковому антуражі із використанням штампів.

На превеликий жаль, не завжди вдається, навіть якщо зважити, що це «іронічні казки». Дещо з цього я спробую показати.

«Про хлопчика Ентоні, кашу і мудрого Крука».

У старовинному англійському замку живе хлопчик Ентоні, який не любить вівсяну кашу. Не справжній англієць, бо як можна не любити вівсянку, сер! От каша і тікає від хлопчика Томі (скорочено від Ентоні). Й особливо дивно бачити у такому сусідстві кухаря на ім’я Джері (майже як Том і Джері з відомого мультфільму, які також розмовляють англійською). Здолати ж прикрість із кашею можна лише, якщо з’їсти стільки ж каші, скільки втекло. І тим переймаються не тільки люди, а й місцевий привид і ворон, бо який же англійський замок без свого привида і мудрого крука?

«Про красуню Ю, захланного Пу і дурника Яна».

Японська казка про взаємини двох держав цілком пристойна за змістом, але не міг не викликати здивування опис правителя північної країни, яка була «великою і могутньою»:

«Пу полюбляв називати себе не просто царем, а імператором, а свою державу Рю – імперією» (С.18) – чи не натяк це на велику країну на північ від нашої держави та її нинішнього президента?

Присутній й радянський контекст, який також важко не впізнати:

«Адже якби імператор Пу захотів, то міг би примусити мільйони своїх підданих повернути ріки країни Рю, і вони б текли в інший бік» (С.18-19) – свого часу з двома ріками таке вже зробили.

І навіть шкода недоумкуватого прем’єр-міністра, який напився трунку, що мав піднести правителю, і тепер не може позбутися діареї.

«Про страшного дракона і дівчинку Сянь».

Ця казка – варіація на тему дракон і дівчина-розумниця. Вона найближча за національною стилістикою до оригінальних японських казок й у ній немає якихось дурних приколів.

«Про маленького принца, який не хотів бути королем».

І ще один принц, який не хоче жити за правилами королівського двору, а мріє про футбол (а це англійська гра), потрапляє до простих людей і змушений жити серед них.

Звична для казок фігура – принц у лахмітті. Але не обходиться і без стьобчику:

«– Ах, бути королем – це просто чудово, шарман, мій хлопчику! – пояснював татусь Луї. – По-перше, зовсім не треба ні про що думати. За тебе це роблять помічники, міністри, королева врешті-решт, як твоя мати Луїза. Та й інші приємні жінки... По-друге, ніхто не заборонить тобі колупатися пальцем у носі чи ласувати морозивом або цукерками перед обідом!» (С.38-39).

Сестра короля – неохайна, у неї постійно крихти сиплються з одягу, у племінника неодмінно бруд під нігтями, а розвагою королівської родини є кидання їжею один в одного.

Що за невиховані монархи? І це ж не радянські часи, коли пролетаріат мав боротися із можновладцями через літературу! Нащо сучасній дитині подібні «реалії» та ще й з дорослими натяками на «інших приємних жінок»?

Розбійники ж у цій «французькій казці» розмовляють цілком по-нашому: «Кінчай гнилий базар!» (С.45).

«Про козака і смерть».

Типова казка про сміливця, на якого оком поклала Смерть. Українського в ній лише й того, що головним героєм є хитрий і сміливий козак, який повертається додому до своєї родини, а Смерть хитрістю намагається його зупинити, одурити і вбити. Та козака Северина голіруч не візьмеш, якщо його вдома люба жінка чекає!

Ось ця казка справді іронічна.

«Про жадібного Зігфріда і розумницю Марту».

Ця казка німецька. Вона дуже проста: у центрі подій – свято, де учасники змагань ненажерливо їдять ковбаси і запивають апельвайном. Зрозуміло, що за таких умов у казці перемагає не сила чи утроба Зігфріда, а хитрість розумниці Марти. Тільки не треба забувати, що Зігфрід – провідний герої німецьких саг, і насмішки над ним – то глузування з німецької міфології.

А ще з подивом дізналася, що «Йоган Вайс дуже любив сім’ю Вісбаденів, особливо дівчинку Марту. Він завжди вітав її зі святом Восьмого березня, яке городяни вигадали на честь жінок міста Шморгенкірхена. Згодом цей день почав відзначати мало не весь світ...» (С.70-71). Якось люди звикли до дещо іншої історії виникнення цього свята.

Та й нагорода для розумної дівчини щонайменше дивна, але шкідливо-стереотипна:

«Ох і насміялися всі мешканці Шморгенкіхена із сім’ї Шмульке! Глузували над ним як могли. А дівчинці Марті дали винагороду – золотий перстень, чудову рожеву сукню і запрошення на бал до красеня-принца, який жив у замку неподалік» (С.74-75).

Я б з такою «винагородою» послала далеко-далеко.

«Про янгола, закоханих і мудрого Рабі».

Ця казка про любовний трикутник між роботящою і гарною Цилею, незаможним шевцем Аві і Нехом, багатим сином Йосипа. А перемагає, звісно, кохання, хоч і допомагає йому хитрість і мудрість.

Висновок: Хоча казки й названі іронічними, але такими є лише половина у збірнику. В інших, на жаль, присутні стьоб та глузування.

Олена Кравець

Інші думки про книгу:

Книги для наших деток "Козак, Король, Крук - «іронічні казки» от Олеся Ильченко (Грані-Т)" - http://knizhe4ka.blogspot.com/2013/06/blog-post_3570.html

Дмитро Шульга "«Козак, король, крук»: Навколо світу за 80 сторінок" - http://sumno.com/article/kozak-korol-kruk-navkolo-svitu-za-80-storinok/