Олена Крижанівська «Пригоди в Чарліссі»

Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – фентезі
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - добре

Олена Крижанівська. Пригоди в Чарліссі. – Л.: Міські інформаційні системи, 2014. – 174 с.

Нечасто можна зустріти у дитячій літературі психологічне фентезі, бо зазвичай фентезі пригодницьке, і пригоди домінують над розвитком персонажів. У цьому творі навпаки – найголовніші події відбуваються в серці головного героя, і якщо не зрозумів цього одразу, то можна навіть дещо занудьгувати.

Головний герой – дев’ятирічний Горько Макітренко, якому відкрилися двері до світу Чарлісся. Життя цього хлопчика у нашому світі типове як для нормальної розвиненої і розумної дитини. Але в Чарліссі він лицар, чесний і хоробрий, а його найкраща подруга – всіма шанована лісова царівна Соломія, а для друзів Соломка.

Чарлісся – чарівне місце, і чарівництво іншого світу описане докладно і системно. Чари пов’язані з часом і простором, порами року, усіма проявами життя. Чари всюди, бо вони є втіленням життєвої сили, а сам чарівний світ – самобутній і дуже гарно описаний.

Однак, не всім до снаги знайти шлях до чарівного світу.

«Чарівний бік будь-якої речі або місцини здатні бачити не всі люди, – пояснила Соломка, – лише ті, хто вірить у диво. Діти більш відкриті до чудес та казок, тому їм сюди потрапити значно простіше» (С.18).

Але подорожі до Чарлісся не є втечею від реальності, бо весь набутий досвід Горько застосовує у реальності, а самі світи поєднані між собою, зокрема, екологічними негараздами. І тому, коли Горько не проходить випробування і не захищає в реальному світі Чарлісся, то на тривалий час позбавляється можливості спілкуватися зі своїми друзями із казкової країни.

Крок за кроком, оповідь за оповіддю, все більше розкривається той чарівний світ, який лише за крок від нашого. І вже не тільки по Дубовому Чарліссю і Калиновому Краї, але й по значно небезпечнішому Темноліссі мандрують Горько і його нові друзі. І потрапити до іншого світу можна багатьма шляхами, інколи просто заблукавши в лісі, хоча найчастіше такі непевні дороги ведуть не на залиті сонцем галявини.

Межа між світами настільки тонка, що, наприклад, Горько бере з собою до школи товариша – білченя на ім’я Оскар, який виявляється надзвичайно здібним до математики. Хоча ось тут проявляється особливість «тваринного» сприйняття чисел, бо вони можуть вирішувати тільки конкретні завдання і не рахують абстрактні числа. Їм потрібно розуміти, яка користь з того чи іншого обрахунку. Тому всі математичні завдання переводяться учнями у горіхи і жолуді й підпорядковуються лісовим реаліям.

А що було, коли випадково в класі розсипався принесений хлопчиком з Чарлісся чарівний порошок! Ожили і виросли, мов рослини, зошити, щоденники, парти... Ожило буквально все і знайшло собі нову форму...

Наприкінці ж мешканці Чарлісся святкують новорічні свята разом із людьми, перетворюючи свято на справжню зимову казку.

Хоча твір простий за своєю структурою, але кожен персонаж вимальований цікаво і глибоко. Це стосується і мешканців чарівної країни, і людей з нашого світу. Особливо мені був цікавий дідусь Горька, він справді втілює в собі, можна сказати, образ ідеального дідуся.

Також мені сподобалося, що одними з головних ворогів людини і природи названі байдужість та недбалість. Ось як, наприклад, розмірковує головний герой:

«Горько думав про те, що в Чарліссі він ніколи не бачив жодного кинутого на землю папірця, жодного недопалку або обгортки від цукерки чи жуйки. Чарліське царство виглядало первинного диким та чистим. Людська недбалість до природи не торкнулася жодної з тих галявин, дерев та квітів» (С.93).

Або як гарно проілюстровано згубний інформаційний вплив масової культури: коли Соловейко наслухався попси з магнітофону туристів, то розучився співати і потребував психологічної і чарівної допомоги.

Особливістю цієї книги також є наявність героїв-коментаторів. Це «зернятка» Лапуня, Розумник і Пустунчик, які є героями журналу «Колосок». Не ми, читачі, читаємо книгу, а ці троє мандрують казковим світом і постійно вставляють свої «п’ять копійок». Іноді це дуже доречно, бо таким чином у твір вводиться багато корисної пізнавальної інформації, а іноді неймовірно дратує. Чесно кажучи, особисто я в якийсь момент просто перестала читати їхні репліки, бо емоції та судження щодо подій у мене свої, і мені не потрібні чужі коментарі.

У цілому книга пізнавальна не лише завдяки коментарям «зерняток». У ній такі багаті описи природи і навколишнього світу, що мимоволі починаєш більше звертати увагу на деталі та красу реального світу. Тонка психологія, побудована не на конфлікті особистостей чи протистоянні добра і зла, а на пошуку свого призначення, внутрішній боротьбі і самовдосконаленні, робить цей твір особливим. Мораль подається м’яко і ненав’язливо. Книга вчить любові до природи і всього живого, піклуванню і розумінню тваринного і рослинного світу, життю в гармонії.

Хоча іноді особисто мені не вистачало якогось надриву, межі, небезпеки, краю. Але, можливо, так проявилася моя любов до пригод, або я таки надто часто відволікалася на «зерняток» і втрачала ритм твору.

Книга цікаво ілюстрована, інколи малюнки більше схожі на давні стилізації, ніж на звичні для сучасної дитячої книги, і цим вони причаровують.

Висновок: Цікава, але дещо переобтяжена додатковою інформацією книга. Без «зерняток», як на мене, таки було б краще.

Наталія Дев'ятко

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.