неділя, 11 жовтня 2015 р.

Світлана Прудник «Казки Затишного лісу»



Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту – добре


Світлана Прудник. Казки Затишного лісу. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 48 с.

«Казки Затишного лісу» – збірник невеличких казочок, об’єднаних між собою виключно місцем дії. У них немає реалістичності та емоційної достовірності. Ці твори здебільшого розважають, а не допомагають пізнати світ. Прозора і стандартна мораль кожної казки.
Перша казка «Буця» присвячена домовичку Буці, який із родиною Буциків мешкає під лапатою ялиною. Буця дуже хоче побачити річку, але з психологічних причин не може до неї дістатися. Він знає, що річка має відношення до родинної таємниці, і тому є дуже важливою. Здійснити подорож до річки взимку йому допомагають борсук Кошик, білка Хвостуня і сорока Щебетуха. А родинною таємницею виявляється рецепт печива, яке можна їсти тільки з друзями, а для того ті друзі мають з’явитися у житті молодого Буцика.
Друга казка «Чому білки руді» належить до традиційних казок-пояснень. Автор оповідає, що біле білченя сонце пофарбувало своїми рудими промінчиками, бо воно загубилося серед снігу, а тоді і його батьків.
Казка «Співучі равлики» присвячена пригодам равликів Повзика і Швидика, яких ображає Горобець. Лише згодом виявляється, що Горобець так погано поводиться, бо йому дуже самотньо.
Казка «Як їжачки у вирій літали» – технологічна. Їжаки-конструктори змайстрували літачок, на якому каталися білочка і зайчик, а ведмідь милувався їхнім польотом.
У казці «Листочки з дірочками» розповідається про їжачка, за чиїм почином у лісі з’явилася мода на листочки з дірочками. Такі листочки хочуть мати одуд, білка, лисиця, ведмідь, кріт... Зрештою за свою уважність їжак отримує гриби.
У казці «Павучкові хмаринки» багато героїв: сам павучок Мережик, комарик Писк, жук Рогач, метелик Пустун – вони постійно критикують роботу павучка. Це типові функціональні образи. Проте, павучок відповідає їм такою самою несправедливою критикою. Хоча цікавим є звернення до юного читача: «Похвали Мережика – він десь неподалік, він тебе почує» (С.34), бо павучок творить красу у своєму мереживі.
Казка «Сонце любить усіх» є гімном любові. Воно своїм промінням торкається суниць, і вони червоніють, і гріє своїм промінням жука Жужужука, який живе у дзвіночку.
Останні дві казки також пояснювального типу. Відповідь на запитання «Чому в гусей довгі шиї» в тому, що гуси заглядали за хмари. А відповідь на «Чому сніг білий» ще простіша: раніше всі хмари були різнокольоровими і мали чарівні пензлики, та якось одна хмаринка загубила свій пензлик, але сама вона врятувала зайчика, засипавши землю білим снігом. Інші хмаринки теж хотіли бути корисними і наслідували її приклад.

Висновок: Усі казки у цьому збірнику справді «затишні» і добрі, гарно підійдуть для сімейного і коментованого читання.

Яна Стогова

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.

Немає коментарів:

Дописати коментар