пʼятниця, 25 вересня 2015 р.

Олекса Росич «Отто, Принц Львівський»





Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії
– 10-15 років
Жанр
– пригодницьке фентезі
Мова видання
– українська
Оцінка авторів проекту
дуже добре

Олекса Росич. Отто, Принц Львівський. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2009. – 266 с.

З назви стає зрозуміло, що книга так чи інакше буде присвячена Львову. Передчуття не обманює, але виявляється, що Львів Олекси Росича – це не просто місто Лева, а світ, сповнений казок і легенд. Уже з перших сторінок читач занурюється у казкову пригодницьку атмосферу, а емоційний рівень тексту зростає від розділу до розділу.
Мандрувати казковим Львовом та іншими світами читач буде з двома хлопчиками, які не вирізняються гарними оцінками з поведінки, – Любком та його найкращим другом Северином, від чийого імені й ведеться оповідь. Львів галасливий і трохи дивний, бо у ньому мешкають дивні та емоційні люди.

Одразу читач знайомиться з пенсіонером паном Ступкою, який страшенно хропить ночами, чим неабияк дратує пані Гаркаву, що скаржилася на хропуна навіть мерові міста. Нещасний Ступка і скандалістка Гаркава постійно присутні у творі, і на те є причина, але про це трохи згодом.
Батьки головного героя – талановиті арфісти, вони їдуть у турне Європою, лишаючи сина у Львові під наглядом сусіда пана Ступки. З цього насправді й розпочинаються справжні пригоди двох друзів.
Вночі близько півночі Северин чує дивні звуки зі старовинного годинника і бачить дивних бридких істот, які взялися незрозуміло звідки. Але у кімнаті потворки пробули недовго, посміялися з пана Ступки, якого чомусь називали Вашою Високістю, і накивали п’ятами, зачувши наближення Золотого Лорда.
Золотий Лорд, він же Володар Часу, один із головних персонажів книги, який належить до «ворожого табору». Він одразу заявляє про себе як про злу і жорстоку істоту: «Страх – це прекрасно. Що може бути прекрасніше за страх? Прекрасніше за страх може бути лишень більший страх» (С.27). Надалі філософія і світогляд «темного боку» будуть прописані дуже чітко і повно, бо Золотий Лорд – не найгірше зло у цьому світі.
І ще цей персонаж любить грати в азартні ігри й іноді, звісно, програє. Його присутність у Львові – саме наслідок такого програшу. Завдяки цьому звичайний хлопчик дізнається кілька неймовірно важливих таємниць: що пан Ступка насправді зачарований нещасливий принц Отто, що у нашому місті і часі його сховано, і що завдяки чарівним годинникам можна мандрувати у часі і просторі.
Вже разом із Любком Северин подорожує фантастичними світами – кожен із них оригінальний та яскравий. Зокрема, друзі потрапляють і на батьківщину Золотого Лорда, і лише завдяки його доньці, набагато добрішої за свого батька, хлопцям вдається врятуватися від лютої смерті.
Подорожі друзів цікаві, але набагато цікавіше те, що відбувається у Львові. У книзі багато чарівництва, і часто воно недобре, бо якими будуть чари, залежить від того, хто їх використовує. Золотий Лорд – лише прислужник загарбника, чаклуна, який поневолив світ принца Отто, і тепер та чарівна країна називається країною Мор. І життя її мешканців страшне, бо ті, хто не виконують наказів загарбника, гинуть, а ті, що з примусу служать йому, зраджують себе.
У творі ми бачимо такого героя-зрадника, який кожного дня труїть принца Отто зачарованими ліками, щоб той не згадав, ким є насправді. Аптекар Мазяр зізнається, що служить чаклуну, щоб він не стратив його донечок, бідолашний не знає, що тих, кого він прагне захистити, вже немає серед живих. І тому спокута за цей гріх для Мазяра буде страшною. По суті – це життя, віддане заради перемоги над злом, перед яким схилявся стільки років.
Матір Отто, її величність Олівію, також зачаровано – це вона та скандальна пані Гаркава, що постійно третирує пана Ступку, не знаючи, що він її зачарований син, а вона добра і справедлива королева. І таких знущань у творі вдосталь. Хоча... А як ще могло б чинити зло, щоб залякати і підкорити собі вільні світи і вільнолюбних людей? А ніяк інакше... І в тому цей фантастичний твір напрочуд правдивий.
Дуже сильною є сцена, коли хлопці розповідають пану Ступці, хто він, і намагаються переконати Отто відмовитися від суєтного людського життя, бо це не його доля, це омана і чаклунська пастка, а пан Ступка, вже зовсім не принц із казкової країни, їм не вірить. «Моя Батьківщина тут – у Львові. І мені непотрібно ані кращої Батьківщини, ані королівського трону – нічого» (С.191) – зізнається пан Ступка, і саме тоді розумієш, що лінія бойових дій між добром і злом проходить через серця людей, і щоб боротися зі злом, на це треба наважитися, відмовитися від суєти, від того нашого такого звичного «Моя хата скраю»...
І ще сильнішою є та сцена, де аптекар Мазяр, а насправді колишній ректор Королівської Медичної Академії, приходить до зрадженого ним принца, якому теж заподіяв багато лиха. Мазяр прагне віддати йому пам’ять, яку стільки років відбирав, щоб до Отто, можливо, повернулася сила боротися з ворогом. Та для цього пан Ступка має випити чарівне зілля, а це вчинок, на який боязкий і спантеличений старий не здатний. Дивовижно і страшно наче на власні очі бачити нещасного пана Ступку, який все ще прагне пояснити для себе те, що відбувається, категоріями звичайного світу, не визнаючи існування чарівництва і своєї непересічної ролі в історії своєї батьківщини. І ще страшніше розуміти разом із головними героями, що пан Мазяр пожертвував собою і поволі кам’яніє, і якщо зачарований принц не візьме з його рук зілля, то жертва буде даремною, а зло точно залишиться неподоланим.
«Отто, Принц Львівський» – дивовижна і жива книга, насичена подіями та емоціями, а в мові автора іноді просто купаєшся. І, хоча інколи в ній зустрічається деякі мовні та образні вади, певно, недовичитані редактором, це аж ніяк не псує сприйняття тексту. Єдине, що мене спантеличило і засмутило: наявність у творі одної подорожі до світу навпаки, де тварини влаштовують цирки з людьми на манежі. Ця вставка не несе ніякого ідейного навантаження, і навіть один із героїв сумнівається в доцільності розповіді про цю подію. Проте, гарне у цій книзі значно переважає.

Висновок: Книга яскрава та оригінальна, до неї хочеться повертатися, перечитувати та переосмислювати, і тому вона може бути цікава не лише дітям, але й дорослим. Найбільшим мінусом цієї історії є те, що, схоже, видання продовження не планується, а це дуже сумно, бо історія закінчена лише на першому етапі, а до перемоги над злом іще далеко. І читач може тільки чекати разом із Любком та Северином, коли знову відкриються часові шляхи, які пролягають через годинники, і лише тоді хлопці дізнаються, що ж відбувається у рідному світі принца Отто та його матері.

Маргарита Крук


Інші думки про книгу:
Ніна Герасименко "Його високість Принц Львівський"http://bukvoid.com.ua/news/child/2009/10/30/073835.html
Крамниця дитячих книжок – childbrand.ua "Читаем вместе. «Отто, принц львівський»http://www.childbrand.ua/articles/16/463.html
regina87 "Олекса Росич "Отто, принц львівський"http://regina87.livejournal.com/153939.html
Ірина Бойцун. "Світ дитячих фантазій у повісті Олекси Росича"http://urccyl.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=108%3A2013-08-22-19-33-48&catid=14%3A2011-09-19-05-21-10&Itemid=11&lang=uk
Яна Михайловська "Діду-діду, а що у твоєму мішку?"http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/overview/7354/

Немає коментарів:

Дописати коментар