Корнелія Функе «Володар драконів»

Категорія – фантастика, переклад
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – пригодницьке фентезі
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре

Корнелія Функе. Володар драконів. – Х.: Ранок, 2013. – 512 с.

Подалі від людей, у печерах, серед туману, потерпаючи від сирості, мешкають дракони. Колись вони були володарями світу, але згодом люди розплодилися і настільки дослідили планету, що казковим істотам довелося ховатися від надмірної людської цікавості. Вони навіть літають лише вночі, щоб не привертати зайву увагу. Нині звична модель поведінки для драконів – сховатися, причаїтися, перечекати, бо люди сліпі і бачать лише те, що хочуть бачити, а не справжню суть речей. Як знайомо і сумно...

Окрім того, люди знущаються над природою, змінюють її заради власного комфорту, і скоро останнім драконам буде нікуди податися, хоча маленьким казковим істотам ховатися і пристосовуватися легше. Ось і до сховку драконів наближаються люди разом зі своїми будівничими машинами, і тепер володарям неба потрібно шукати собі нове місце.

І є легенда про Поділ неба, міфічне місце, звідки родом дракони. Воно таємне, відшукати ту долину дуже складно, але місячний дракон на ім’я Лунг разом зі своєю вірною подругою Сірчаною шкуркою наважуються на небезпечну подорож на інший бік Земної кулі. Сірчана шкурка – кобольдиха, яка обожнює гриби, вона недовірлива і має нестерпний характер. Хоча інколи саме ці риси допомагають героям уникнути біди.

Перша зупинка сміливих мандрівників – порт людського міста, де вони мають зустрітися зі шуром-картографом Гільбертом Довгохвостим, але несподівано до них приєднується хлопчик Бен. У цього підлітка немає батьків, а віднедавна і складу, який замінював малому дім. Бен понад усе прагне залишатися разом із драконом і кобольдом, не боїться ніяких небезпек, бо для нього те, що відбувається, є справжнім і цікавим життям.

Дивне товариство для дракона і кобольда, які тривалий час вважали людей своїми ворогами, але люди різні, як і чарівні істоти, і дуже швидко у тому головним героям доведеться переконатися самим. Хтось ладен посадити кобольда у клітку, як диковинку заради забавки, а в когось, певно, підніметься рука, щоб створити з чарівної істоти опудало, чого так боїться Сірчана шкурка. Але серед людей зустрічаються й такі надзвичайні люди як професор Барнабас Візенгрунд, його дружина і донька.

Зрозуміло, що професор та його друзі стають невід’ємною частиною цієї історії, яку передбачали ще старі пророцтва про Володаря драконів. Професор якраз і займається вивченням чарівних істот, приятелює з деякими і мріє знайти крилатого коня Пегаса. Він добра, смілива і розумна людина, саме завдяки таким і потрібно хоча б пробувати налагоджувати контакт із людством, а не ховатися від такої всюдисущої нерозумної цивілізації.

Згодом присутність нерозумної цивілізації, яку намагаються обминути мандрівники, ще не раз замальовуватиметься натяками, як то, наприклад, дим від підпалених наприкінці війни нафтових свердловин на Близькому Сході.

У нашому і водночас казковому світі можна зустріти не лише драконів, кобольдів і балакучих щурів, але й гірських гномів, фей, ельфів, василіска, морського змія, птаха Рок і навіть джина Азіфа, що має тисячу очей і знає про все на світі.

Шлях небезпечний, повний пригод і випробувань, які перевіряють всіх героїв на дружбу, вірність і відданість спільній меті. І досить швидко розумієш, що люди – не найгірше зло у світі, є набагато небезпечніші істоти казкової природи. Одне з таких чудовиськ – Кропивник на прізвисько Золотий. Бездушна, жорстока потвора, створена алхіміком заради власного збагачення, але Кропивник врешті-решт проковтнув і свого творця. Остатнього, щоправда, не шкода, якщо він давав життя таким ось страховиськам. Луска цієї істоти – золото, але не справжнє, холодне, від дотику до якого стає моторошно. І це непробивний панцир.

Кропивник є володарем води, може дуже швидко пересуватися майже по всьому світу, йому служать зачаровані червоноокі круки і багато інших істот, які бояться, що їх зжеруть, або хочуть прислужитися заради власної примарної вигоди. Як же часто страховиська й у нашому реальному світі так само жахом або підступним підкупом і самообманом заманюють до себе слабких духом...

Але найбільше Кропивник любить полювати на драконів, і саме через нього кілька століть тому частина драконів так перелякалася, що заховалася у долині Подолу неба, і багато з них зі своєї печери не вилітає і по сьогодні. Так дракони своїм боягузтвом ледь не занапастили себе, бо як не ховайся від зла, воно все одно тебе знайде. Зі злом потрібно боротися, об’єднавши сили чарівних істот і людей. Лише разом можна перемогти такого сильного і підступного ворога. І в тому правда і казки, і нашої реальності.

Хоча у творі багато чарівництва, але деякі істоти навчилися жити поряд із людьми і користуватися людськими винаходами, а часом і сміттям. Так, наприклад, земляні ельфи обожнюють мешкати у закопаних в землю бляшанках, деякі джини живуть у пластикових пляшках, у щура-картографа є справжній кабінет, тільки малого розміру, а його племінник Луї Довгохвостий літає на іграшковому, але ним особисто вдосконаленому літачку. Й щодо цього персонажа розумієш, що розмір не має значення, а важливе хоробре і гаряче серце.

У цій книзі не так багато героїв, та часто їхні образи складні і психологічно не однозначні. Особисто мені до серця був маленький гомункулус Мухоніжка, який багато років служив у Кропивника чистильником панциру, та в чому складність цього образу не розкажу, бо з кожним героєм читач має пройти цю книгу сам.

А ще кожен із героїв повинен визначитися, чого прагне насправді, перемогти свій страх і врешті зробити правильний вибір щодо свого подальшого життя, бо хоча у казці знаходитися чудово, хай і небезпечно, та людина має залишатися з людьми, при цьому не зраджуючи своїх чарівних друзів. Це насправді не просто.

Не зважаючи на те, що роман великий за обсягом, він читається легко і буде добре сприйматися навіть читачами молодшого шкільного віку.

І єдине, чого б хотілося від видавництва надалі: більш прискіпливого ставлення до верстки тексту, бо іноді діалоги не відформатовані належним чином.

Висновок: Ця книга сподобається як тим, хто вірить у драконів, так і тим, хто помилково вважає, що нічого чарівного у нашому світі не залишилося.

Наталія Дев'ятко

Інші думки про книгу:

Ігор Бондар-Терещенко "На Схід!" - http://tsn.ua/blogi/themes/books/na-shid-373272.html