Саша Чорний «Щоденник Фокса Міккі»

Категорія – для малечі, переклад
Вік основної аудиторії – 5-10 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - добре

Саша Чорний. Щоденник Фокса Міккі. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2011. – 120с.

Нині досить часто твори для дітей пишуть від імені якихось тварин, особливо полюбляючи собак. Але ця книга була однією з перших.

Фокс Міккі – розумний пес, хоча й дещо самозакоханий та образливий. Він уміє писати, як Гофманівський кіт, і так само приховує свої вміння від людей і сумує, коли не може добути огризок від олівця.

Міккі пише щоденник про своє життя. І це дуже зворушлива історія, в якій багато подій та емоцій. Цей пес – справжній скарб для психолога, бо змушує подивитися на звичний для нас світ зовсім іншими очима, наче з висоти собачого зросту . Він щиро дивується балакучості людей, досліджує світ і навіть навішує ярлики (наприклад, корова дурепа, бо годує весь дім, а не лише своє теля), обурюється поведінкою кішки, складає вірші, розмірковує над життям і про природу явищ та речей, намагається зрозуміти поведінку людей і своїх одноплемінників. Іноді він навіть мстивий, особливо коли його образи не вигадані.

За Міккі цікаво спостерігати, бо невідомо, що він утне наступної миті і про що подумає. З якою любов’ю і прихильністю він ставиться до своєї малої хазяйки і водночас як по-справжньому ображається, коли думає, що та його забула. Така сама непідробна і радість зустрічі з дівчинкою, коли фокс загубився на морі і потрапив до іншої родини, де його навіть називали дівчинкою.

Досить несподівані порівняння фокса із людьми, які мають руки, із птахами, що можуть літати, із деревами, які омолоджуються кожної весни. Він замислюється про чорно-біле кіно, порівнюючи його із засушеними метеликами, намагається усвідомити суть грошей і що є цінного та цікавого у цирку, жаліє поневолену у зоопарку ведмедицю, навіть думає подарувати їй іграшкового ведмедика замість сина і злиться на пароплав, який торохтить і хитається.

Міккі – поет і філософ, він хотів би навіть видавати журнал для собак і боротися з несправедливістю, бо люди ображають тварин. І всі ці роздуми подані у вигляді щоденника, написаного емоційно, але простими реченнями, тому часом віриш, що це могла зробити така розумна собака.

Життя тварин тече швидше, ніж людське, і тому виникає якийсь сум, коли вже постарілий Міккі наприкінці підписується товаришем усіх дітей.

Висновок: Головною чеснотою цієї книги є її непідробні і щирі гумор і трагізм, які так щільно переплітаються, що іноді їх важко відділити один від одного.

Дарина Пилипенко

Інші думки про книгу:

Валерія Добривечір "Волохатий письменник, або Життя по-собачому" - http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/12129/

Burmuar "Відгук" - http://www.livelib.ru/book/1000523839