Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – 5-10 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту – добре
Вік основної аудиторії – 5-10 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту – добре
Леся
Воронина. Нямлик і Балакуча Квіточка. – К.: Грані-Т, 2008. – 136 с.
Збірник «Нямлик і Балакуча Квіточка» є продовженням кумедних історій
про дівчинку Олянку і нямлика Буцика, який мешкає у дивовижній країні. Ця
країна ховається у стіні дому Олянки. Як і раніше, нямлики надзвичайно цінують
манну кашу, бо вона надає їм магічної сили. Тому нямлики називають манну кашу
Чарівною Стравою.
У цьому збірнику Олянці, Буцику і пану Бурульці доведеться рятувати
Країну нямликів від підступних стіногризів, які завдяки зраді одного з нямликів
можуть знищити чарівну країну.
«– Стіногризи з’являються
невідомо звідки, вони прогризають величезні дірки у стінах, а потім зникають
без сліду. І найстрашніше, що разом зі стінами вони пожирають і садиби
нямликів. У наших садочках пов’яли всі квіти, а по вулицях гуляє страшний
холодний вітер, адже крізь дірки видувається все тепло!» (С.8) – скаржиться нямлик.
Але стіногризи загрожують не лише нямликам, бо хочуть перетворити на
крижану пустелю місто, а тоді і всю землю. Тому із підступними загарбниками потрібно
боротися понад усе. Стіногризи вміють задурманювати голови і людям, і нямликам,
і навіть можуть маніпулювати бурульками, щоб ті виконували їхні накази. У
багато чому ця казкова історія перегукується реальністю, але не виходить за
межі фантастичного дитячого світу.
Після перемоги над стіногризами Олянці пощастило побувати на
найбільшому щорічному святі нямликів – Святі Чарівної Ложки, де нямлики
змагаються у поїданні манної каші. Буцик мріє перемогти і для того навіть
відвідує дитячий садочок, перевдягнений великою лялькою. У цій історії оживає
лялька Олянки – Намистинка (цікаво, що це вже не перша казка, де саме так звуть
ляльку), і дівчинка дізнається, що не лише діти обирають іграшки, але й іграшки
обирають собі господарів.
А за це окрема подяка авторці:
«– А хіба бувають ляльки
несправжні? – здивувалася дівчинка.
– Звичайно, бувають! Справжні
ляльки, як і люди, відрізняються одна від одної. Дівчаткам здається, що це вони
вибирають ляльок. А насправді – це ми вас вибираємо! І кожна лялька схожа на
свою господиню. Ми з вами радіємо й сумуємо і нам можна розповісти найбільші
секрети. Ну, хіба ж ті пластмасові красуні-близнючки можуть вас любити так, як
справжні ляльки?» (С.33-34).
І тому не дивуєшся, коли однакові іграшки перетворюються на
оригінальні, зроблені з ганчірок із намальованими очима, сплетені з соломи,
вирізані з дерева, а ще мотанки, намотані з кольорових ниток.
Це справді весела історія про користь манної каші і дружбу між людьми
та справжніми іграшками.
Наступна історія – про безпритульних котів, які змогли заявити про своє
існування. А їхнім лідером стає рудий красень Пухнастик, який колись жив у
квартирі й отримував нагороди на престижних виставках. Саме він розуміє, що деякі
люди використовують тварин заради власного збагачення і слави, і насправді не
люблять тих, про кого піклуються.
У казці «Пустотливий водограй» Олянка дізнається, що в їхньому домі
мешкає справжній привид, на якого не з власної волі обернувся молодий сантехник,
і тепер він – Привид Здичавілого Сантехника, з яким дуже небезпечно
зустрічатися. Його вкусив хижий діркокрут!
Оскільки тільки нямлик може приборкати повінь, спричинену водограєм, то
Олянці доводиться піти до Країни нямликів, щоб попередити її мешканців про
небезпеку.
У казці про Балакучу Квіточку Олянка та Бучик мандрують до Чхальського
лісу. Але головне у цій історії не те, що Олянка захворіла на ангіну, а природа
багатьох чудернацьких хвороб, наприклад, «затинанку», яка змушує говорити не
те, що хочеш, чим легко можна образити людей, чи «ненажерку», коли в гостях
з’їдаєш і те, що тобі не призначене. У лісі багато чудернацьких створінь,
наприклад, огрядний трьохголовий дракон Гладкий Блукальчик, який любить
ласувати макаронами, та інші.
В останній казці друзі стикнуться зі справжніми піратами, які мешкають
в айсбергу на півночі і беруть у заручники людей і пінгвінів. До них у полон
потрапляють батьки Олянки, і, звісно, заручників потрібно звільнити
якнайшвидше. Пінгвін, який працює у піратів листоношею, зміг дістатися до
Олянки і розповісти їй про північне лихо. Непросто здолати таких ворогів, та ще
й зробити так, щоб вони повернулися до суспільства нормальними людьми, але
завдяки сміливості і чарівництву добродійного морозива це також стає можливим.
У цих історіях є повтори, особливо це стосується перетворення нямлика
на хлопчика, які за своєю структурою нагадують серіальний відеоряд. В якийсь
момент це трохи набридає. Але радує, що казки пов’язані з реальністю і не є
«сновидіннями», як це часто буває у творах для цієї аудиторії, а кожна історія
потім має якийсь якір в реальності, що доводить справжність недавніх пригод.
А ще відчувається, що пригоди і подорожі не закінчилися, і, може,
колись читачі ще зустрінуться зі сміливою Олянкою і її товаришем нямликом
Буциком.
Висновок: У кожній з цих пригодницьких казок є гумор, але і життєва філософія та
мораль, що гарно збалансовані і не сприймаються як нав’язування «правильної»
поведінки.
Дарина Пилипенко
Інші думки про книгу:
Катерина
Штанко "Повсякденний нямлик: рецензія на книгу Лесі Ворониної" - www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/story/2008/12/081204_review_voronyna_shtanko_sp.shtml
Марія
Криштопа "Лакмусовий папірець" (фрагмент) - http://litakcent.com/2008/10/13/marija-kryshtopa-lakmusovyj-papirec/
Любов
Якимчук "Привид Здичавілого Сантехніка та «манна» терапія" - http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2008/12/04/101944.html
Христя
Намистинська "Леся Воронина як «формаліст»" - http://jizhak.org.ua/index.php/novyny/lesya-voronyna-yak-formalist.html
Немає коментарів:
Дописати коментар