Сашко Дерманський «Бабуся оголошує війну»

Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – пригодницька казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту – дуже добре

Сашко Дерманський. Бабуся оголошує війну. – Вінниця: Видавництво «Теза», 2006. – 160 с.

Друга частина пригод вужа Ониська – екологічна за змістом і дуже цікаво побудована. Онисько і його друзі гостюють у бабусі вужика на ім’я Катастрофа (і це ім’я їй дуже личить, бо іноді вона стає справжнім торнадо, але ніколи без вагомої на те причини). Їм дуже добре, і час минає непомітно. Друзі постійно переповідають про свої пригоди, не знаючи, що попереду на них чекають ще неймовірніші.

Тривожну звістку приносить ворона Каррмен, яка хизується млинцем, що став їй за смачний обід, та пером, схожим на павичеве. Невдовзі виявляється, що той млинець насправді – корабель прибульців, вже відомих по першій частині, який розбився поблизу будиночка бабусі Катастрофи. Та на галявині друзі не знаходять своїх інопланетних знайомих, натомість там купа сміття, що невідомо звідки узялося в лісі.

Друзі наполегливо шукають прибульців і дізнаються, що ті потрапили у полон до лісника-браконьєра, який «береже природу» лише для того, щоб потім заробити на тому гроші: продати ялинки на Новий рік, а з тих самих прибульців зробити небачений досі атракціон.

Невідомо, якою була б доля нещасних прибульців, та Онисько з друзями зробили усе, щоб їх врятувати. Тут прислужився і кінь Гнідий, і здібності самих мешканців городу, відчайдушних і напрочуд розумних. У цій частині теж багато здорового гумору, а за лихі вчинки будуть покарані і злий лісник, і нерозумна ворона. У Каррмен від куштування млинця-корабля випадає пір’я, а лісник перевиховується.

Стає у пригоді й талант хробачка Кузі. Не можу не процитувати фрагмент одної з його нових пісень:

«Друзі-звірята, годі журитись!

Світові злому годі коритись!

Всюди негідників різних багато,

Годі терпіти їх – час вже повстати!

Бійся, лісниче, нашої дружби,

Нас подолати буде сутужно!

Знай, що, стріляючи зайця чи вовка,

Може й тебе зачепити двостволка» (С.68).

Чудова повстанська пісня у дитячому аранжуванні.

Герої дорослішають серцем і розумом, і це дуже важливо, бо їхні вороги теж стають сильнішими.

Дуже філософською є розмова Ониська та його бабусі про гроші:

«– Бабуню, а що це воно за гроші?

– Це такі папірці, Ончику. За них люди отримують від інших людей все, що потрібно для життя.

– Бабуню, але ж у нас немає грошей, однак ми й без них маємо все, що нам треба: небо блакитне, сонечко тепле, поживу смачну... Нам усе це земля дає, і без якихось там грошей. А що іще потрібно, аби жити, бабусю?

– Ну, може, ще друзі потрібні, кохання...

– А хіба це можна мати за гроші?

– Ні, Ончику, справжню дружбу і справжнє кохання – не можна.

– То для чого ж тоді їм гроші? Не розумію.

– І я не розумію, – зізналася бабуся. – Людей важко зрозуміти. Дивні вони» (С.28-29).

Є над чим замислитися і читачам.

Екологічна тематика проходить крізь книгу червоною ниткою. Прибульці з Глорії, як насправді називається їхня планета, прилетіли на Землю не заради розваги, а щоб застерегти землян від наближення небезпечного ворога.

Ось як вони кажуть про супутник Землі – Місяць:

«Як вам, мабуть, відомо, поверхня супутника Землі – Місяця – не рівна, а геть уся горбиста. Земні вчені хибно вважають ті горби величезними кратерами. Але насправді то ніякі не кратери, а гігантські купи сміття. Ви спитаєте, звідки сміття на Місяці, коли там ніхто не живе? У тому-то й річ, у тому той біда, що не живе... бо раніше жили» (С.71).

Колись наш Місяць був Планетою квітів, однією з найчарівніших планет у всесвіті. Звіти родом макуца, яка росте на Глорії, рідній планеті прибульців, і соняшники, що адаптувалися до земних умов. Але доля Планети квітів була трагічною, на планету напали підступні космічні посмітюхи: «Це дивна, ворожа, нікчемна раса, помилка Всесвіту. Вони не мають батьківщини, на мають релігії і моралі, вони не відають, що таке щастя, дружба, любов, краса, добро... вони – космічні посмітюхи. І рухає ними єдина мета – перетворити увесь Всесвіт на смітник» (С.72-74).

Посмітюхи впливають на підсвідомість розумних істот, ті деградують і починають нестримно смітити навколо. Нікого не нагадує? Та невже?

У творі багато подібних метафор, майстерно вписаних у сюжет.

Виявляється, що лісник-браконьєр підстрелив корабель прибульців, коли той повертався на Землю, відчувши, що їхній локатор, посаджений на нашій планеті у вигляді макуци, зреагував на присутність посмітюха. І якщо цієї істоти вчасно не позбутися, то планета приречена.

Тому уся друга половина книги – це гонитва за посмітюхом. З перемінним успіхом. Користуючись лосьйоном, який нейтралізує вплив шкідливих хвиль посмітюха, друзі прямують у місто, де, судячи з повідомлень на радіо, останнім часом стало дуже багато сміття. А бабуся вужа Ониська оголошує свою чергову війну, але вже не ліснику-браконьєру, а інопланетним загарбникам.

Місто і раніше не могло похизуватися чистотою, а зараз просто потонуло в смітті. Це просто апокаліптичний пейзаж, де люди порпаються в смітнику, шукаючи собі їжу, а тварини божеволіють, бо в них проявляються усі найгірші риси, які, безумовно, є в кожної живої істоти. Але найкраще за цих умов живеться тим, хто і так є поганим.

Щур Шнуркогриз у попередній частині отримав по пиці від корови Черешні, коли та рятувала своїх нових друзів від щурячої розправи. Він теж змінився: тепер у нього металева щелепа, а ще Шнуркогриз – ватажок щурячої зграї і має прихильність посмітюха, якого кличе Господарем. Він понад усе прагне помсти. А ще... на щурів перестала діяти нота «ку», винайдена хробачком Кузею.

Важко перемогти тих, хто тебе ненавидить від щирого серця, для того знадобиться уся сила волі, жар серця і холод розуму, а ще дружба, бо самому не впоратися з ворогами.

А що ж посмітюх? З посмітюхою доведеться розбиратися безпосереднього головному герою – вужу Ониську. А нічого зазіхати ані на нашу рідну планету, ані на наш соняшник і макуцу!

І якщо хтось не згоден, той ризикує, що і йому бабуся Катастрофа оголосить війну.

Висновок: Друга частина пригод вужа Ониська не лише не поступається першій, але й перевершує її за своєю драматургією і глибиною.

Яна Стогова

Інші думки про книгу:

Aries_Domini "Прибульці в біді та планета-смітник" - http://www.livelib.ru/book/1000756906

"Сучасна література для дітей: огляд" (фрагмент) - http://www.chl.kiev.ua/default.aspx?id=5828

Качак Т.Б. "Cучасна українська дитяча література: аспекти гендерної інтерпретації" (фрагмент) - http://vuzlib.com/content/view/2313/117/