Борис Комар «Векша»

Категорія – реалізм
Вік основної аудиторії – 10-15 років
Жанр – пригодницька проза
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - добре

Борис Комар. Векша. – К.: Грані-Т, 2010. – 136 с.

У кожного народу є історія, до якої цікаво звертатися письменникам. З нашої історії одним із найбільш поціновуваних періодів є часи Київської Русі. І твір «Векша» відсилає читачів саме до тих століть, коли сміливі мандрівники подорожували далекими землями.

Ось так і вийшло, що головний герой, прозваний Векшею, бо був вертким, мов білка, погодився на пропозицію купця Куделі і помандрував у його гурті до далеких Візантії і Греччини.

Хтось хотів побачити інші країни, хтось став купцем, щоб заробити гроші. Зрозуміло, що мета сильно позначається на сприйнятті світу. Так, наприклад, відкритий до світу Векша дивується і страхається, коли бачить величні пороги на Дніпрі, а купець сприймає їх виключно як загрозу своєму краму й життю. І ті пороги з’являються ще раз, наприкінці: кожен із них має свій голос, і цей опис надзвичайно поетизований.

Твір написаний досить давно, і це інколи видно по стилістиці. Окрім того, автор намагався стилізувати мову повісті під староукраїнську. Людині дорослий таке може бути дуже цікавим, але сумніваюся, що багато підлітків зможуть адекватно сприйняти подібне.

За сюжетом книга проста і типово підліткова. Векша спочатку мандрує разом із купцем до Києва, дивується столиці та її побуту, заразом закохується у вродливу дівчину, яка ніби йому призначена самою долею. Замилування столицею і настороженість хлопця цілком зрозумілі, бо він виріс далеко від таких гамірних міст, і Київ для нього підсвідомо асоціюється з іншим світом і з іншим типом життя. Деколи він сприймається чужим і ворожим, оскільки в ньому, як у великому казані, перемішалися різні народи, і від кожного чужинця, варяга чи заброди відчуваєш потенційну небезпеку. Хоча й «свої» також можуть поводитись як чужинці, бути користолюбними, жадібними, підлими і підступними.

Далі – подорож на південь разом із князівським караваном, напад печенігів, які зламали угоду про мир, полон, рабство, втеча з такої негостинної чужини і чудесне повернення додому.

Герой проходить коло своєї мандрівки і повертається додому зовсім іншим, завдяки пережитому стає дорослим, що дає право називати таку подорож ініціальною. На підтвердження цьому працює і те, що Яна дочекалася Векшу, і вони мають невдовзі побратися, а створювати родину – це прерогатива саме дорослих. А ще герой принесе користь, бо Векша поспішає додому насамперед для того, щоб попередити князя, що ромейський цар підмовляє печенігів напасти на Русь. Щиро кажучи, знайома й актуальна у наш час ситуація...

Головний герой являє собою типовий приклад позитивного персонажа без будь-яких вад у характері. Він розумний, сміливий, чесний, жертовний, щирий, багато вміє. Здається, жодного разу цей хлопець не відступає від своїх переконань. Але, можливо, він не потрапляв у відповідні обставини, коли пережите могло його зламати?

Можливо, я надто серйозно підходжу до цього тексту, застосовуючи дорослі категорії його оцінки, але твір вартий того, щоб не ставитися до нього поблажливо. Особисто мені хотілося б більшої реалістичності у психології і мотиваціях. Хоча, водночас, ідея донесена чітко і зрозуміло, а книга може служити вихованню молодого покоління і навчати бути саме такими, як її головний герой.

Мені б хотілося більше драми, експресії, психологічної складності. Особливо мене засмутила Яна, бо образ цієї закоханої дівчини цілком статичний, а часом вона сприймається як своєрідний приз для героя-переможця. Пишу про це виключно тому, що таке бачення може виникати й в інших читачів, але, здебільшого, у дорослої аудиторії. Для аудиторії дитячої пригодницька складова компенсує недостатній, на мою думку, психологізм.

З усіх можливих психологічних і світоглядних конфліктів гарно опрацьовані тільки соціальна несправедливість, зрада рідної землі і психологія рабства. Наведу красномовний приклад:

«– Тепер послухай, що я тобі скажу. Запам’ятай: ти – холоп, продана людина. Немає в тебе зараз ні роду, ні отчини, ні ймення навіть. Віднині в житті й смерті твоїй сам лише владар твій волен. Схоче він, то пошле тебе довбати з ранку до ночі камінь твердий, мов криця. І будуть тебе наглядачі шмагати нагайками так, що ти про сон і відпочинок забудеш. І в праці тяжкій весь вік мине, аж доки звалишся мертвий біля того каменя...» (С.75-76).

І це лише фрагмент монологу людини, яка звідала рабство...

Або, коли перебіжчик запевняє головного героя: рідна земля і домівка для людини там, де їй краще живеться, а в служінні сильній владі можна знайти неабияку втіху і зиск.

І, наче у відповідь йому, значно пізніше, зустрічаємо слова притчі іншої людини:

«Довго думали-гадали мужі і врешті таке мовили князеві: «Багато знаємо ми недуг усяких: і малих, і великих, і легких, і тяжких, але сильнішої й тяжчої недуги, як туга по отчизні рідній, ніхто не відає» (С.102).

І далі:

«Добрий син ніколи не забуде отчизну-матір, і сили в світі такої нема, щоб зборола в ньому тугу-нудьгу за нею. Мовиться ж: розлучений з любкою плаче сім літ, розлучений з отчизною плаче все життя» (С.102).

Векша йому відповідає у тому ж ключі, дізнавшись, чим закінчилася оповідь:

«Краще бути жебраком удома, ніж царем на чужині, бо чужий вогонь холодніший за кригу...» (С.102) – метафора, але змушує серйозно замислитися.

Твір не складний за композицією, насичений подіями. Дуже цікаво і деталізовано показана давня жорстока епоха, враховані релігійні, культурні, історичні умови і контексти, змальований соціальний устрій. І, на мою думку, це є найціннішим у цьому тексті. Особливо якщо зважати, що вся ця інформація подається у такому вигляді, що може бути сприйнята підлітком.

Висновок: Цікавий історично-пригодницький твір із багатою мовою, який може сподобатися великій кількості читачів різного віку.

Дарина Пилипенко

Інші думки про книгу:

Наталя Марченко "Цивілізаційний вибір або Історія, розказана півстоліття тому" - http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/201