Яна Мазур «Михайлик-поспішайлик»

Категорія – для малечі, переклад
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казки
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - добре

Яна Мазур. Михайлик-поспішайлик. – Х.: Ранок, 2013. – 132 с.

Писати притчі для маленьких дуже складно, бо для такої аудиторії притча має набути форми казки, а всі моделі моральної поведінки втілитися через пригоди і вчинки. Тут обрана одна з найпростіший та найефективніших форм впливу на дитину: всі герої – олюднені тварини-малюки.

Історій понад три десятки, всі вони неподібні й ілюструють різні моделі здорової поведінки або показують наслідки хибних вчинків чи уявлень про світ. Але в цілому, навіть у цьому випадку вказується, як подолати проблеми, щоб вони не стали задавненими і не шкодили життю дитини, коли вона виросте.

Розповім трохи про самі казки.

Кріт жив у своїй нірці, думав, що знає все, потрібне для життя. Але ж неможна жити у замкненому просторі! Неможна добровільно обмежувати себе і свій розвиток! Та кроту пощастило, бо до нього випадково завітало зайченя, яке довело, що зовнішній світ зовсім не страшний, а навпаки, дуже цікавий.

Двоє братів-зайчиків ілюструють типову модель стосунків між старшим і молодшим братом, коли молодший постійно маніпулює старшим, бо він "маленький". Окрім того, молодший брат ображається на старшого, ніби той ним командує. Але старший брат розумний і знайшов спосіб, щоб братик змінив свою поведінку. Відтоді зайченята перестали сваритися і жили дружно.

У мурашнику жив лінивий мураш, який дуже себе любив. Але на те й дорослі, щоб давати мудрі поради, хай їхні слова і будуть сповнені хитрості. Так, дідусь-мураха переконав малого, що той може через свої лінощі захворіти на невиліковну хворобу, і того наче підмінили. А хіба лінощі насправді не хвороба?

Герой іншої історії – мишеня, якому завжди щастило. А чому щастило? Така в нього доля? Зовсім ні! Просто це мишеня було сміливим, чемним, а ще оптимістом й у кожній ситуації знаходило щось хороше, і тому йому щастило надалі. Бо і в реальності ми у багато чому програмуємо своє життя.

Курчата їдять хробачків, але хробачкам не загрожує небезпека, якщо курчата б'ються між собою за право сніданку. Дружба і кооперація важливі в усьому, як розбрат та вихваляння завжди шкодять. Так, наприклад, в іншій казці розповідається, що м'ячиком значно цікавіше гратися разом, ніж по-одному, а для цього потрібно навчитися ділитися тим, що маєш.

Забудькувате зайченя найчастіше забувало мити лапки. Діти часто забувають або не хочуть митися. І через те у зайчика почалися проблеми: лісові мешканці не хотіли гратися і дружити із замазурою. Не тому, що він гірший за них, а тому що всюди наставляє плями брудними лапками. Довелося зайчику навчитися не забувати митися.

Одного разу каша образилася на ведмедика і стала для нього невидимою. Багато дітей зраділи б з того, зрадів і ведмедик. Але як жити без каші? Сили гратися не буде. Поки ведмежа не попрохало у каші пробачення за свою поведінку, каша залишалася невидимою.

Двоє братів-зайчиків були дуже різні. Один чемний, дякує, з усіма вітається, а інший у всіх щось вимагає, різкий, навіть трохи не вихований. Як гадаєте, хто врешті-решт отримає від життя більше? Ця казка дає чітко зрозуміти, що чемність і вдячність мають більшу силу.

У кота була велика родина, яку він мав прогодувати. Так, одного дня кіт пішов у ліс, щоб там в озері наловити риби. На добру рибку охочих багато, то мав котик ще й лису з вовком обхитрувати і провчити, щоб на чуже не зазіхали.

Слоненя дуже хотіло займатися музикою, але знайти себе непросто. На прикладі цієї казки показано, що навіть якщо все проти тебе (у випадку слоненяти йому заважає розмір), не треба відмовлятися від мрії, і вона, зрештою, втілиться в життя.

Ділити щось, наприклад, зернятка, потрібно чесно. Але ж можна не лише поділити, але й примножити! Тому розумна мишка, яка за свої послуги попрохала лише три зернятка, посіє ті зерна і восени зможе прогодуватися сама і нагодувати свою родину. Так, у цій казці з математики, дитині показується, наскільки в житті важливий розум і знання.

Комахи ображали гусеницю, бо вона, на їхній погляд, була товстою і негарною, ось ображена гусінь і перетворилася на лялечку, з якої вилетів гарний метелик. Ото ж отримали за свої образи власними ж словами всі, хто намагався потоваришувати з метеликом! Так зло повертається злом, а добро добром.

Ще одну гарну модель поведінки дає наступна казка. Зайчик думав не лише про себе, але й про інших. І тому, коли пішов дощик, у зайчика знайшлася парасолька, яка вмістила усіх охочих. Просто у зайчика велике і добре серце.

Мишка, яка жила в людському будинку, гасала по дому, дражнила і навіть знущалася з кота. І чому їй все сходило з рук, тобто, з лап? А тому, що мишка була розумна, спритна, а кіт тільки великий і сильний.

Кіт хотів з'їсти золоту рибку, яку хлопчик поселив в акваріумі. Але котик був добрим, то загадав золотій рибці, щоб йому не бажалося нею пообідати. І що ви думаєте, бажання збулося!

Пінгвін мріяв побувати в чужих краях, познайомитися з птахами і звірами. І білий ведмедик прилетів до пінгвіна в гості на цілий, такий довгий, полярний день. Головне – вірити, що бажання здійсниться, і щось робити для того.

Добрі кенгуру вигадали нову гру, щоб черепашка могла гратися з ними: хто підстрибне вище з черепахою в сумці. Тобто, будь-які проблеми вирішуються, якщо гарненько подумати.

Ведмежа гарно вчилося, читало книжки, було розумним, але надзвичайно впертим. Ця впертість перекреслювала його позитивні якості. То й довелося іншим звірям на деякий час стати впертими, щоб ведмежа зрозуміло, що так поводитися не варто.

Півники вихвалялися, хто з них гарніший. І довихвалялися до того, що почали заздрити одне одному, побилися, поскублися та й у грязюці скупалися. Тому, навіть якщо ти гарний, але нерозумний, пиха колись таки вилізе тобі боком.

Заєць, білка та мишка були друзями, але ж вони такі різні, і це показане через частування, бо кожен любить своє, тому з частуванням не складалося, доки мишка не придумала пригощати не тим, що їй самій сподобалося б, а тим, що любить кожен із друзів. Так казка вчить піклуванню і розумінню.

Що важливіше: сила і спритність чи терпіння і старанність? Змагання між їжачком і лисеням ілюструє, що терпіння і старанність важливіші, бо без них сила і спритність нічого не варті. Поки лисеня бігало з цеберком, розбризкуючи воду, їжачок повільно наносив цілу бочку води. А так же хочеться, щоб все було швидше і краще! Казка дає можливість замислитися.

Інший же "поспішайлик" – хлопчик Михайло, певно, єдиний головний герой-людина у збірнику. Він так хотів усім допомагати, але настільки поспішав, що не помічав тих, кому потрібна допомога. І тому не було з його добрих прагнень ніякої користі. Це вже навіть не мораль, а справжня філософія.

Та особливо мені сподобалася одна з найбільш драматичних казок. Лиха ґава тягла до гнізда все, що їй подобалося, магічним чином намагалася відбирати щось в інших – дзвінкий голос у горобчика, рудий хвіст у білки, довгі вуха у зайця, симпатичні цяточки у сонечка. А все чому? Бо була самотньою і невпевненою у собі. Думала, що люблять за щось, чого в неї немає, то й хотіла заради всезагальної любові привласнити чуже. І перемогти та провчити таку особу можна лише об'єднаними силами. А ґава так нічому і не навчилася, зовсім зіпсованою була.

Є у збірничку і гумористична казочка про гнома, який постійно губив свого капелюшка. Тому мудра сова порадила гному брати замість шитого капелюшка гриби.

До казок із негативним забарвленням можна віднести казку про співуче жабеня, яке тільки на словах було надзвичайно талановитим; про лисичку, що обманювала друзів, ніби хвора, щоб їй допомагали, а насправді лисичці бракувало совісті, і вона це зрозуміла сповна, коли друзі від неї відвернулися; про хитру лисицю, яка намагалася обдурити і собаку, і півня, дісталося по заслузі за свої підступні наміри, бо хто хитрує, чимось себе все одно викаже; про вовка, який нічого не робив, а всім давав поради як жити і працювати, але ж поради нероби нікому непотрібні; сова мала погану вдачу, все їй не подобалося, до всіх чіплялася, то й довелося їй за лісовим присудом літати тільки вночі, щоб інших не ображати.

Все це саме ті моделі, необхідні для навчання дитини у дошкільному віці: доброта, сміливість, винахідливість, дружба, розум, совість – те, без чого не може бути нормальної людини.

У книзі гарні, добрі ілюстрації, і їх дуже багато. Те, що це переклад, відчувається лише одного разу, коли ведмідь грає на балалайці. Ведмідь хоче займатися музикою, але у нього поганий голос, тому грати, а не співати – найкраще рішення. У ведмедя ще й відкриваються здібності композитора.

І єдине, що мене дуже сильно засмутило, – це жахливий запах від книги. Фарби настільки тхнуть хімією, що мені довелося вивітрювати свій примірник на балконі кілька тижнів. А такі фарби, певно, ще й токсичні...

Висновок: Дуже гарний збірник цікавих повчальних казок, але виданий не відповідно до стандартів якості дитячої літератури. Сподіваюся лише, що не весь наклад такий, як мені попався.

Наталія Дев'ятко

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.