Андрій Кокотюха «Колекція гадів»

Категорія – реалізм
Вік основної аудиторії – 10-15 років
Жанр – пригодницький детектив
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре

Андрій Кокотюха. Колекція гадів. – К.: Грані-Т, 2008. – 144 с.

Ця книга завершує цикл про пригоди юних детективів. До неї увійшли дві повісті: «Колекція гадів» і «Група залізного порядку». За рівнем ці повісті ще складніші за попередні, бо хлопцям доведеться всі свої набути знання і вміння використати для того, щоб не дати злочинцям чинити сваволю у їхньому власному житті.

Між хлопцями вже немає непорозумінь, бо обоє зрозуміли, що їхня дружба цінна, а стереотипи про того ж «відмінника-ботаніка» для розумних людей взагалі неактуальні.

Денис Чередниченко і Максим Білан відпочивають в селі на Полтавщині, і все було б звично, якби раптом Максим випадково не побачив у воді якесь страховисько. Зрозуміло, що юний детектив не міг не перейнятися цим фактом і не почати розшукувати причину появи гада у їхній річці.

Але виявляється, що гади-плазуни значно безпечніші від гадів-людей, з яких також можна зробити колекцію. Тут маємо гру слів, бо «колекція гадів» присутня у книзі і в якості справжнього домашнього тераріуму, споглядання за яким «заспокоює» розумника-багатія Анатолія Федоровича Громовця, а за певних умов може стати і місцем для вишуканих психологічних тортур.

Обом хлопцям треба проявити неабияку сміливість і кмітливість, бо їхнім супротивником цього разу стає надзвичайно небезпечна і розумна людина, яка завдяки своїм рисам характеру і хисту має впливових друзів. І як чудово, що нечасто таким людям зустрічаються віддані помічники!

Хоча найбільше випробування дістається Денису, і я не впевнена, що поводилася б у подібній ситуації так само гідно. Значно більше за інші книга потребує співпереживання і співтворчості читача, і це дуже добре.

Це вперше, коли злочин розкрито, але злочинець не відбув покарання. Шахова партія: один – один. Ні на чию користь.

І яким же здивуванням було для друзів, коли Анатолій Громовиць, в інших колах прозваний «Плазуном», бо він є давнім знайомим батька Максима, стає директором школи, де навчаються юні детективи. Це вже друга повість.

Не просто супротивник і ворог, а талановитий маніпулятор, який, прикриваючись прагненням зробити школу зразковою, перетворює її на авторитарну установу, силою і страхом наводить прядок і підтримує керований хаос, коли це стає потрібним.

Щоб не переповідати книгу, не хочу описувати всю структуру, вигадану новим директором, хоча вона варта особливої уваги і дітей, і дорослих, бо саме з таких структур народжуються найстрашніші тоталітарні режими та державні покручі. Потрібно вчитися боротися з цим злом вже у юному віці, щоб не допустити побудов чогось подібного на державних рівнях. А боротися можливо лише об’єднавшись і проявляючи стійкість духу, щирість дружби, а часом і хитрість, щоб приспати пильність ворогів.

Чомусь, коли я читала цю частину, мені згадався п’ятий том «Гаррі Поттера», коли у щось подібне перетворився чарівний Хогвортс. Але в реалістичних декораціях це перевтілення улюбленої школи чіпляє ще більше.

Окремо хочу відмітити, що герої – підлітки, як і читачі книги, і тому надзвичайно добре, що автор приділив увагу першим симпатіям між дівчиною і хлопцем. Не втрачаючи пригодницько-детективного ритму, дуже добре розкриті почуття цих симпатій, а також їхнього впливу на дружні стосунки, проблеми «любовного трикутника» і «третього зайвого», і все це природно, без вульгаризму та стереотипів. Тому, читаючи цю книгу, читачі обох статей також можуть набути нормальні моделі поведінки, які згодом стануть в пригоді, коли до них прийде перша закоханість.

Не менше уваги приділено моменту, коли підліток намагається вийти з-під опіки люблячих батьків, і наскільки це емоційно складно для всіх «сторін» прихованого конфлікту.

І єдине, що викликає у мене сум, що «рік пригод», який об’єднує всі ці повісті, закінчився. Я б ще читала і читала про пригоди юних детективів, які дуже сильно виросли за цей час і росли б надалі.

Висновок: Цей детективно-психологічний цикл – рідкісна удача для сучасної української літератури для дітей та юнацтва, і я раджу його як дітям, так і дорослим.

P.S. Коли я вже дописувала цей відгук, дізналася, що весь цикл було перевидано цього року у видавництві «Країна мрій» у вигляді двотомника плюс нові повісті.

Яна Стогова

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли і відгуків.