Олесь Ільченко «Медгоспіталь»

 

Категорія – реалізм
Вік основної аудиторії – 10-15 років
Жанр – дитячий детектив
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже погано

Олесь Ільченко. Медгоспіталь. – К.: Грані-Т, 2008. – 56 с.

Починається друга книга з того, чим закінчується перша, – Сашко прокидається у лікарні. Тут маємо величезний повтор на кілька сторінок, хоча не треба дивуватися, бо у цих «детективних історіях» повторів хоч греблю гати. Іноді повторюються абзаци і цілі сцени, іноді ці повтори з варіаціями, але при порівнянні різних книжок видно, що це такий собі самоплагіат.

Ця варіація детектива із присмаком хорору: медгоспіталь – жахливе місце, де катують та убивають людей. Як в найгіршому малобюджетному фільмі жахів – кровяка, трупи, схиблений лікар і медсестра-наркоманка. А ще троє підлітків, які опинилися у лікарні вночі і не можуть звідти вибратися.

І не дивно, бо у цій частині «розумні підлітки» не обговорюють, а перелічують назви побачених ними жахливих фільмів, назва частини з яких написана англійською. Ото вже розумні дітки. Так само, як це було з прослуханою музикою у першій частині.

Не буду переповідати сюжет, бо як такого сюжету у книзі немає, є набор беззмістовних штампів, які мають викликати почуття жаху: нелюдські стогони і крики в коридорі, тяжкі кроки за дверима, плескіт мокрих простирадл, схожих на лопотіння кажанячих крил; перелякані пацієнти, які один за одним кудись зникають; якесь невідоме чудовисько, що з сопінням намагається вивалити двері в палату до переляканої жінки; криваві плями на підлозі, які набридло витирати черговим санітаркам (згодом тої кровяки як розлитої води під час прибирання); побачений в унітазі відрубаний палець. І як обійтися без кількох пошматованих трупів і накачаного наркотиками товариша, який став зомбаком-убивцею?..

Якщо вам така бридота до смаку, читайте самі, а от дітям я б її у будь-якому віці не радила.

Висновок: Огидна і беззмістовна книга, де повно крові і немає смислу.

Маргарита Крук

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли і відгуків.