субота, 10 жовтня 2015 р.

Володимир Читай «Історії Чарівного Лісу»



Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – 5-10 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту – добре


Володимир Читай. Історії Чарівного Лісу. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2011. – 80 с.

Якось молодий автор зустрів у Карпатських лісах... слоненя. І не просто малого слоника, а Слоника Дзвоника, який розповів йому багато цікавих історій.
Зрозуміло, що Карпати – дивовижний край, але у цій книзі – це воістину абсолютно чарівне казкове місце, в якому мешкає багато симпатичних птахів і звіряток. Усі вони розуміють людську мову, бо ходять до лісової школи.
Книга складається з чотирьох казкових повістей: «Історія про Слоника Дзвоника», «Історія про те, як ворон Карк учителем став», «Історія про Черепашку Черепка та зайвий панцир» та «Історія про Віслюка Якала». Усі ці повісті об’єднані одними героями і частково – місцем дії.
Головного героя першої повісті – Слоника – стали називати Дзвоником, бо йому на хвіст мама причепила Дзвоника, аби менші тварини знали про його наближення. Понад усе Слоник Дзвоник хотів бути чаплею, тобто, бути кимсь іншим, а не собою. Але ще більше Слоник хотів, щоб у нього були друзі, а з цим якось не складалося.
Та якось доля подарувала Слонику справжній шанс не лише на дружбу, але й на розуміння самого себе: у лісі, біля мурашника, почалася пожежа, і саме Слоник Дзвоник зміг її загасити. Але нічого б не вийшло, якби він не був слоненям. З того часу Слоник Дзвоник носить червоний шолом, його нагородили званням «Почесний мураха» (С.15) за порятунок мурашника, визнали лісовим пожежником, а ще у Слоника багато друзів, і він нарешті зрозумів, що дуже добре бути собою.
Друга історія про Ворона Карка – найдраматичніша і найсумніша з усіх. Карк народився в зиму – не у свій час. Зима була люта, тато полетів шукати їжу і не повернувся, мама померла з голоду. Могла зима забрати і мале вороненя, але його врятувала стара кротиця, яка мешкала в норі під деревом.
Наскрізною лінією у цій повістю є пошук тата, бо Карк вірить, що його батько живий. Навесні вороненя летить на пошуки: розпитує старого горобця, Сороку Тріскотю, дядька орла... Він багато мандрує, мужніє, а для розмови з орлом має злетіти під самі хмари, що дуже складно для молодого ворона.
Карк дізнається, що його батька начебто бачили в людському місті. Життя в місті важке і небезпечне. Там молодий ворон зустрічає ворона Фрака і його друзів – інших воронів, кожен з яких має свій характер. Але тата молодого ворона у місті не має і не було.
Бачачи наполегливість і щирість малого, ворони вирішують, що один з них назветься його батьком: таким чином, батьком Карка стає старий Мудрак, який живе на горищі міської бібліотеки. Мудрак вчить Карка людській мові, а згодом розповідає правду про те, що не є йому рідним.
Після смерті старого ворона Карк летить до Дикого Лісу, несучи з собою книгу з людськими законами, якими він захопився. У лісі Карк стає вчителем, а сам ліс починають називати Чарівним, бо там тварини розуміють людську мову.
Наступні дві повісті нейтралізують похмурість історії про Крака. Це так звані «шкільні казки», бо їхні герої – учні лісової школи: їжак Колюша, заєць Крос, олень Рогалик та інші.
Черепашка Черепок мав великі проблеми з фізкультурою, бо йому заважав бігати його панцир. І якось Черепку вдалося позбутися панцира, тобто, стати не собою (ця ідея була і в першій повісті). Він став чудово бігати, але й отримав величезну купу проблем і навіть ледь не загинув: його могли з’їсти вовки з Дикого Лісу та схопити сокіл, і спати без панцира незручно...
Слонику Дзвонику, який і витяг Черепашку з панцира, доводиться допомагати товаришу, зокрема, обмінювати покинутий панцир на гарну мушлю, яку так хоче мати рак Клешня. Тут автор в ігровій манері розповідає, що на місці Карпат колись було море.
Головний герой останньої повісті – віслючок Якало, який постійно вихваляється і хоче бути в центрі уваги. Це також «шкільна історія» про змагання між командою Чарівного Лісу і командою Дикого Лісу.
Через те, що Якало збрехав, ніби вміє плавати, його команда програла. Це дуже засмутило хвалька, і він, щоб повернути добре ім’я, навчився плавати і здобув перемогу, наступного разу вигравши змагання у бобра.

Висновок: Цікаві казки для дошкільного і молодшого шкільного віку, кожна з яких могла б бути і невеличким мультфільмом. Книга гарно і незвично ілюстрована.

Наталія Дев’ятко

Інші думки про книгу:
Вакуленко-К. Володимир "Чарівні казки від Володимира Читайя" - http://litclub.org.ua/texts/show/14384/
Ольга Жила "Слоник-Пожежник та його лісові друзі" - http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/10546/

Немає коментарів:

Дописати коментар