Юрій Ячейкін «Мої та чужі таємниці»

Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – шкільна історія
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту – не справило особливого враження

Юрій Ячейкін. Мої та чужі таємниці: повість-казка. – К.: ТОВ «Гамазин», 2007. – 112 с.

Головні герої повісті – школярі Толя Сливка і Лесик, які мріють після закінчення школи стати космонавтами та полетіти на Марс. А поки вони живуть звичайним життям, ходять до школи, влаштовують різноманітні витівки, що так властиво хлопцям підліткового віку.

Хлопці граються, вигадують свою «марсіанську» мову з голосних звуків, їм сняться космічні мандрівки, інколи сперечаються з дівчатками, яких не розуміють, і жартома заприсягаються «страшними» клятвами «не голитися і не митися».

Космонавтика – не перша мрія друзів, раніше вони, як й інші хлопчики їхнього віку, гралися у піратів і шукали скарби. Тобто, ця космічна мрія похідна від попередньої.

Але невдовзі у життя хлопців приходить справжня таємниця: вони зустрічають Невидимку, нещасливого вченого, який зробив геніальний винахід, але забув, як саме він діє. Тепер у Невидимки єдина можливість повернутися до нормального життя – наново вивчити все, що він знав до того, тобто, піти до школи й спочатку опанувати шкільну програму. Хлопці почали вчитися разом, хоча більше і краще, звісно, навчався сам Невидимка.

Толя вів щоденник і записував про все незвичайне, що відбувалося у його житті. Трохи пізніше про Невидимку дізналися й однокласники, і чужа таємниця стала спільною. Учні розробили «кругову систему» навчання, коли кожен із них міг побути в ролі вчителя.

Зрештою лінія з Невидимкою закінчилася спробою хлопців пофарбувати його, щоб сфотографуватися, і втечею Невидимки, а хлопці продовжили мріяти про політ на Марс. Проте, однокласники, які допомагали Невидимці, значно покращили свої успіхи у навчанні.

Незважаючи на те, що твір написаний досить цікаво й у ньому багато гумору, видно, що книга «радянського зразка». Вона типова для літератури минулого за своєю будовою. Це видно по всьому: як мислять герої, про що мріють, як діють тощо. Так, наприклад, батька одного з головних героїв прийняли до «Національного товариства винахідників та раціоналізаторів» (С.39), а книга закінчується у день польоту Гагаріна у космос.

«Радянський слід» можна прослідкувати і на мовному рівні: «Коли людство дізнається про цю фантастичну подію, нашу квартиру неодмінно перетворять на меморіальний музей, а до стіни будинку товстими шурупами прикрутять мармурову дошку. А на ній золотом по білому викарбують: «У цьому будинку жив і працював перший у світі справжній живий Невидимка» (С.47). Або й такі звичайні для того часу вигуки на кшталт «Кляті бюрократи!» чи «Еврика!» (С.64).

Висновок: Книга розважальна і не має особливої психологічної глибини, проте, може бути цікава школярам, які схильні до пошуку творів на подібну тематику.

Яна Стогова

Наразі ми не знайшли ані відгуків, ані магазинів, у яких можна купити цю книгу.

Проте, її можна скачати з різних сайтів.