Оксана Лущевська «Друзі за листуванням»

Категорія – реалізм
Вік основної аудиторії – 10-15 років
Жанр – подорожі
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту – не справило особливого враження

Оксана Лущевська. Друзі за листуванням. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2011. – 186 с.

Історія сільської розумнички Ксені починається в Україні й так само на батьківщині закінчується. Ксеня кмітлива, але не любить вчитися, вона цілком звичайна дівчинка. Проте, у житті Ксені є дещо особливе – вона листується з Еріком, американцем польського походження.

З перших сторінок відчувається майже невловимий «радянський» вплив. Його видно й у побудові тексту, й у ритмі оповіді. Книга напрочуд рівна, повільна, у ній немає особливих подій або емоцій.

Схоже, що мета героїні: «На людей подивитися і себе показати» – і є основою книги. Зрозуміло, що Ксеня не з обласного центру і мало знає про світ, але аж надто вона дивується усьому, що бачить в Америці. Так би поводилася дитина, яка вийшла з-за «залізної завіси» у 70-ті або 80-ті роки минулого століття, але аж ніяк не дитина третього тисячоліття.

У нинішньої дитини є надзвичайно багато можливостей дізнатися про світ, не виходячи з дому. У творі ж основна інформація про «чужий край» фактологічна, а не психологічна. Твір взагалі не насичений емоціями.

Книга схожа на щоденникові записи без використання метафор чи якихось оригінальних словотворів. Тексти листів, якими обмінюються герої, мов переклади, тому не містять нічого складного ані мовно, ані змістовно.

Мова твору спрощена, як і світосприйняття всіх героїв. Іноді взагалі складається таке враження, що автор переповідає історію своєї дитячої мандрівки. Часом твір подібний до схематичного сценарію.

Окремо хочу відзначити, що використання у творі для дітей будь-чого, пов’язаного з релігією, не є коректним. Табір, у який приїздить цілком звичайна головна героїня, є релігійним, а різноманітні ігри та змагання поєднуються з читанням Біблії, хоча релігійного компоненту небагато. Проте, ідеалізація табору і його мешканців надалі може сприяти формуванню у читача некритичного бачення релігійних питань у реальності.

Можливо, це видасться дивним, але у творі забагато позитиву. Усі герої такі хороші, такі добрі, такі щирі. Навіть коли вони поводяться не стовідсотково гарно, це пояснюється особливостями характеру і виховання, а не думками і вчинками.

У творі немає конфлікту. Ніякого. Ані світоглядного, ані особистого, ані конфлікту культур. І так хочеться ледь не закричати: «Так не буває! Так нецікаво! Таких людей не існує!». Конфлікт – рушій сюжету. А тут його марно шукати.

Книга написана непогано, але особливого враження якоюсь глибиною, ідейним або сюжетним наповненням не справила.

Єдине дійсно вартісне, що, на мою думку, є у цьому творі, – це дві поради. Перше: завжди бери з собою побільше сувенірів, щоб гідно представити свою країну і відрізнятися від інших. І друге: листи таки варто писати не електронні, а "живі", які можна потримати у руках.

Висновок: Непогана розважальна книга, хоча, імовірно, належить до минулої епохи.

Яна Стогова

Інші думки про книгу:

Марія Семенченко "Книжкові новинки" – http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayinci-chitayte/knizhkovi-novinki

Валентина Вздульська "Проза тихого світла (дитячі книжки Оксани Лущевської)" – http://kazkarka.com/books/proza-tyhoho-svitla-dytyachi-knyzhky-oks.html

Володимир Чернишенко "Заучкам теж щастить" – http://knugoman.org.ua/reviews/zauchkam_tezh_shchastit

Ольга Купріян "Літературний інфантилізм. В Україні бракує книжок для юнацтва" – http://tyzhden.ua/Culture/60486