Леся Воронина «Хлюсь та інші»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – пригодницька казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту – добре

Леся Воронина. Хлюсь та інші. – К.: Грані-Т, 2008. – 56 с.

До цього цікаво мальованого збірника увійшли три оповідання.

Перше – «Хлюсь та інші».

Хто такий Хлюсь? Це чоловічок, який мешкає у річці, але до Мар’янки потрапляє з автомату, який продає газовану воду. Хлюсь – майже хлюп, тому зрозуміло, чому у нього таке ім’я.

Але Хлюсь «на завданні», у нього є важлива місія – знайти саме цю дівчинку і вмовити врятувати річку Стугну, яка тече в бабусиному селі. Мар’янка обрана, і ось як це пояснюється:

«– Це Стугна вибрала саме тебе Мар’янко. Вона дала тобі дивовижну силу. Бо ти й справді любила Річку. Любила просто за те, що вона Річка. Бачиш, більшість людей любить тільки те, що корисне. Або смачне. Рибу люблять – смажену, раків – варених. А Річку – за те, що з неї беруть воду і виливають у неї отруту» (С.6).

Екологічна тематика не нова у літературі для дітей, але від того, зрозуміло, не стає менш актуальною. Хоча щодо «обраності» виникають питання, бо дівчинка не здобула чарівну силу, а магією її наділили ще у дитинстві. Краще б це було сказане трохи інакше, бо ж не кожна дитина зможе приміряти таку «обраність» на себе.

За допомогою Хлюся Мар’янка вночі летить у мильній бульбашці до Ріки, але на заваді їй стає ворог. Хоча, як на мене, Подвійний-Оселедець викликає подив і сміх, а не страх. Хоча намагання затягти дівчинку у комп’ютерну гру, а тоді запрограмувати її поведінку і відібрати волю заслуговують на увагу і роздуми про шкідливість віртуального світу. Але чому ворог приймає подобу саме оселедця, чесно кажучи, мені досі незрозуміло, бо протиставлення води і розсолу якесь непереконливе.

За свою допомогу і врятовану Річку Мар’янка отримала від Стугни чарівну намистинку, і тому, можливо, пригоди дівчинки матимуть продовження.

Друге оповідання – «Пригоди голубого папуги».

Папуга Антось жив у теплі і в добрі у старенької хазяйки, доки та не пожаліла кота і не взяла його до себе. Закінчилося щасливе життя Антося, йому постійно ввижається, що Кузьма прагне його з’їсти, а уві сні нещасний папуга навіть бачить, що кіт, подібно до розумного птаха, почав розмовляти і повністю зайняв серце хазяйки.

Щоб не випробовувати долю, Антось тікає з квартири, й ось тут починається найцікавіше, бо папуга опиняється у метро, під землею, де у тунелях ховаються покинуті людьми тварини.

У метро своє життя і свої закони, часом настільки жорстокі, що не поступаються людському світу. Усі тварини любили своїх хазяїв, навіть якщо ті мучили «домашніх улюбленців». Та люди всіх їх зрадили. Тварини налякані, і цей страх керує ними, навіть змушуючи відбирати у своїх товаришів по нещастю свободу, щоб люди раптом не дізналися про їхній підземний сховок.

Багато довелося пережити бідному папузі, перш ніж він повернувся до своєї хазяйки. Але головне, чому вчить ця історія, – борися за своє життя і щастя. І тому Антось більше не лякається кота, який віднині (після розмови з папугою) навіть і не мріє про рибу і м’ясо, а їсть лише молоко та сметану, а нещодавно вподобав моркву і помідори.

Дивуєтеся, що кіт може їсти овочі? А я сама одного такого котика знаю.

Третє оповідання «Таємниця Чорного озера» – найдивніше з усіх.

Воно про прибульців, які під виглядом жаб (у них такі костюми) потрапляють до рук дівчинки. Якщо подивитися на малюнок, то ці прибульці досить страшненькі, а звуть їх маже по-нашому – Дрон і Круць.

Тут теж піднімається екологічна тема – вода в озері настільки брудна (як кажуть прибульці – «сірчана кислота навпіл з мазутом»), що вибілила їхні жаб’ячі костюми.

А самі прибульці й справді дивні, розмовляють сучасною лексикою, мислять, схоже, тими ж категоріям. Оце вони набралися непотребу, читаючи людські думки! Та у них є й міжгалактичний секрет: сплять Дрон і Круць догори ногами, тому й не старіють.

Прибульці постійно нарікають на життя і сварять нерозвинену земну цивілізацію, тому неабияк дивуються, коли у їхньої рятівниці в годиннику знаходиться батарейка, необхідна їм для перельоту.

Висновок: У книзі гарні ілюстрації, а ось із цих трьох історій мене зацікавила тільки про папугу, бо там є і мораль, і глибокий смисл, підкріплений діями та думками героїв. Інші ж дві більше розважальні, бо їхня мораль, як на мене, декларативна.

Маргарита Крук

Інші думки про книгу:

Павло Тацій "Для великих і малих фантазерів" - http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/727/