субота, 10 жовтня 2015 р.

Олександр Прилуцький «Здрастуй, моя Басю»



Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – 5-10 років
Жанр – психологічна проза
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту – дуже добре


Олександр Прилуцький. Здрастуй, моя Басю. – Черкаси: Відлуння-Плюс, 2011. – 48 с.

За формою «Здрастуй, моя Басю» – це повість, яка складається з тематично близьких оповідань, об’єднана спільними героями та ідеєю твору. А сама ідея – життя в гармонії з природою і дбайливе ставлення до «братів наших менших».
Більшість оповідань побудовані за принципом допомоги якійсь нещасній тварині і потім своєрідної подяки цієї тварини людині, яка добре до неї поставилася. Бо «добро пам’ятають всі, навіть хижі звірі» (С.42), – як сказано наприкінці книги.
Людей у творі троє: дівчинка Леся, її близький родич Дмитрик та їхній дідусь, який працює єгерем, багато знає про природу і дуже любить усе живе.
Світ живий, і дідусь вчить дітей його відчувати, робиться це у ненав’язливій манері без зайвого моралізаторства: «Дмитрику, треба говорити пошепки, щоб не злякати ранок, – прошепотів він, насаджуючи наживку на гачок, – бо і рибу сполохаєш, і пташки перестануть співати» (С.10). Дуже поетичні слова, і таких місць у книзі багато.
Водночас метафоризація не заважає сприймати дітей, які приїздять у село з міста і тому мають психологію містян – наших сучасників.
Ось цікавий приклад сну головної героїні про білочку Басю, де в дію вплетені і психологія, і світоглядна філософія:
«Неспокійною видалася ніч і для Лесі. Їй снилися потворні фантастичні химери, котрі зусібіч нападали на злякану Баську.
Вони щосили намагалися її впіймати. А вона, Леся, відчайдушно боронила свою вихованку і поливала нахаб вогнем з лазерної зброї. Все точнісінько як в комп’ютерній грі про інопланетних прибульців, в яку вона полюбляла грати до приїзду в село. Дівчинка так захопилася розстрілюванням потвор, що не помітила, як десь пропала Баська. Леся від страху і безвиході закричала і прокинулась» (С.28).
У цікавій манері розповідається про життя тварин та їхні звички, кожна тварина подана не лише як типовий представник свого виду, але і як особистість. Постійно використовується цікавий прийом змінення точки зору персонажа, і «дивитися» можуть не тільки люди, але й тварини, чим показується, що людина не стоїть на верхівці ієрархії, а має жити в гармонії з усім живим.
Ось, наприклад, сцена із білочкою Басею, чия історія і дала назву книзі: «Знеможена постійними небезпеками Бася сиділа в своїй тісній схованці і мріяла. Мріяла про дворище дідуся Михайла, де їй жилося в спокої і затишку, про завжди усміхненого сивовусого єгеря, про дівчинку Лесю, яка їй співала пісеньок і багато що розповідала: про добродушного, але інколи грізного, пса Вулкана, про пихатого кота Мартина і до безтями лінивого Цигана» (С.29).
І таких емоційних якорів у книзі досить багато, інформація передається штрихами, через деталі, що збагачує твір і робить його не подібним до інших творів для цієї вікової групи.
Юний читач разом із Лесею знайомиться з кошеням Мартином, який на сільських хлібах виростає у дужого і розумного кота, але хижого, який може вполювати й ондатреня, й маленьку білочку. Мартин дружить із псом Мухтаром, навіть може заснути в його будці. Дмитрик рятує пораненого їжачка Жорку і товаришує з ним. Їжак сміливий, ловить мишей і змій, яких у селі багато.
Інше Боже створіння, яке завдячує хлопчику життям, – лисеня, назване Білогрудом. А Леся вигодовує мале білченя, яке називає Басею. Історія про Басю драматична і пригодницька, хоч і з гарним закінченням. Бася тікає у ліс, там ледь не потрапляє до лап куниці.
А історія про кота... І хоча Мартин – норовливий кіт, але він вірний і добрий. У частині «Мартинові мандри», розказаної від імені кота, саме він рятує дітей від гадюки, коли ті відправилися на Чорне озеро, а тоді намагається вполювати стрижів. Тільки й стрижі можуть захистити себе і своїх близьких, якщо налетять на зайду хмарою.
У частині «Приятель зі ставу» люди допомагають бобру Лискуну і відчайдушно борються з браконьєрами, ламають кригу, щоб врятувати бобрів. А в частині «Шулька» вже молодий яструб рятує хлопчика від диких собак, так віддячуючи за те, що його зняли з поламаного буревієм дерева і вигодували з пташеняти.
У творі є художні умовності, але твір сильний, психологічно достовірний і багатий на пригоди та емоції.

Висновок: Якісний і щирий твір про природу, дуже гарний для ненав’язливого виховання дитини і формування моральної культури.

Наталія Дев’ятко

Ми поки не знайшли магазини, в яких нині можна купити цю книгу, але вона є у бібліотеках.

Також не знайдені відгуки про неї.

Немає коментарів:

Дописати коментар