Андрій Кокотюха «Таємниця козацького скарбу»

Категорія – реалізм
Вік основної аудиторії – 10-15 років
Жанр – пригодницький детектив
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре

Андрій Кокотюха. Таємниця козацького скарбу. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2010. – 224 с.

Колись мені вже траплялися дитячі детективи цього автора. Його твори дотепні, пригодницькі і цілком придатні для читання підлітками.

У новому циклі знову досить небагато персонажів: друзі Богдан і Данило, різні за вдачею та досить типові, бо один кмітливий, а інший сильний. Данило «книжний хлопчик», спорт йому не дається, а Богдан – дворовий, він почав читати книжки заради задоволення завдяки товаришеві, а не зі шкільного примусу. Його батьки дуже раді, що через це, здавалося б, випадкове знайомство їхній син вийшов з-під впливу поганої компанії. От тільки врятував від побоїв не Богдан Данила, а навпаки, бо кмітливий хлопчина зміг налякати кривдників великим догом, позиченим у сусіда під час прогулянки. Не мають шестеро нападати на одного... Богдан у боргу не залишився.

Ще у творі є розумненька дівчинка зі страусом. Страус – окрема тема. Приблудився до села, підпустив до себе тільки Галку (як потім дізнаємося, вона змогла його осідлати, чим приручила) та став її персональним охоронцем. Страус має неабиякий розум, і коли він з’являється в кадрі, веселий настрій читачам забезпечений.

Страус має ім’я. Його кличуть Футболом, бо птах дуже вправно грає з м’ячем. А на «ціп-ціп» чи приниження реагує дуже агресивно. Якщо ж хтось образить чи бодай спробує зачепити його подругу, – начувайтеся. Порятувати може тільки вода, яку Футбол не любить. Тільки ж річка не завжди під боком...

Богдан і Данило їдуть у село, де одразу нариваються на неприємності. Льонька Гайдамака зібрав свій хлопчачий гурт, і тепер всі новенькі мають або віддавати йому, наприклад, половину улову, або пройти випробування – провести ніч у будинку з привидами.

«Привидів не буває!» – заперечить читач, та це не зовсім так. Ігри нашої уяви не лише примару можуть намалювати, особливо, коли потрапляєш у відповідний антураж закинутого особняку.

Пройшовши випробування на сміливість, щоправда, зовсім не так, як того домагався Льонька, друзі стають частиною досить цікавої компанії.

А от скарби зовсім не уявні і, щоб їх розшукати, треба розгадати загадки минулого, зрозуміти логіку старого козацького полковника. Якщо ж второпаєш що до чого, наприкінці квесту на тебе чекає приз – повна діжка золота із золотою булавою на додачу.

Та за умовами квесту має бути додаткове ускладнення, і воно тут присутнє ледь не з самого початку: скарб шукають підприємливі ділки. Потрібно встигнути до них.

Ще й страус з’являється то тут, то там. Описи розвитку взаємин між місцевою дівчинкою і хлопцями дуже цікаві. А між страусом і людьми – ще більше... Наприкінці всі вони стануть друзями, але до того ще йти і йти.

Загалом книга дуже схожа на сценарій, не переобтяжений зайвими роздумами і досить динамічний. Персонажі прості, але тут вони і не мають бути ускладнені рефлексіями. Доволі прозорі конфлікти, а добро перемагає відповідно до вимог дитячого пригодницького детективу.

Не обійшлося трохи без гендерних стереотипів у ставленні хлопців до дівчат, але вони досить легкі і загалом не принизливі.

Особисто мене у книзі зацікавив дядько Семен. Якщо людина так погано ставиться до пригод і фантастики, та й до усіх книжок, які реально можуть розвинути дитину завдяки емоціям, а натомість змушує конспектувати твори давньогрецьких філософів «під соусом», що лише так можна стати гідними людьми, тут є велика пожива для роздумів. Бійтеся таких дорослих – вони стовідсотково гнилі зсередини.

У творі також багато гумористичних сцен, і не лише зі страусом. Читання такого тексту добряче піднімає настрій у будь-якому віці.

Висновок: Не зважаючи на всі нюанси та дещо фантастичні припущення, в цілому твір мені сподобався. Він легкий і цілком відповідає своєму жанру.

Олена Кравець

Інші думки про книгу:

Наталя Марченко "Андрій Кокотюха. "Таємниця козацького скарбу"" - http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/54