понеділок, 21 жовтня 2019 р.

Ірен Роздобудько «Арсен»



Категорія – реалізм
Вік основної аудиторії – 10-15 років
Жанр – психологічна проза
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре


Ірен Роздобудько. Арсен. – К.: Грані-Т, 2012. – 224 с.

Нестандартний дизайн обкладинки – дві пари спортивного взуття. Тому перші думки щодо цієї книги: тут будуть спортивні змагання, боротьба, динаміка. Та й сторінки прикрашають сліди від мотоцикла, що теж натякає на карколомний сюжет.
Але починається представлення головного героя, з яким нам пропонується помандрувати книжковим світом, не з вихваляння спортивними перемогами чи бажаннями такі здобути, а фантазуванням про читацькі мандрівки.

Майже кожен із читачів може уявити себе на місці тих, про кого читає. Але сидіти на дивані та перейматися чужими пригодами безпечно. А що ти зробиш, коли, бодай, дещиця з описаного трапиться у твоєму власному житті?
Наш співрозмовник – звичайний, але розумний хлопець Арсен, чий шлях типовий для нашого часу "школа-дім-комп". Із цього ряду явно випадає "двір", але про те трохи згодом.
Не випадково я відразу назвала цього хлопця розумним, бо дурень не обмірковував би такі думки:
"Я часто питаю себе – де воно, справжнє життя? Невже лише під обкладинками книг, на дисках з фільмами чи у піснях про війну? До непоганих книжок і фільмів мене привчила Юля (до речі, Юлею я називаю свою матусю, але про неї – згодом). Ті пісні, фільми і книги, які ми любимо – про гори, війну, справжню чоловічу дружбу, ризик, шалене кохання і красиву смерть у бою.
Часом думати про те, що все це так і лишиться під тими обкладинками, геть нестерпно – аж хочеться тікати світ за очі. Сісти на корабель і відчалити в якусь "гарячу точку" (С.9).
Події останніх років добре показали, як швидко мляве і не насичене подіями життя може обернутися на захопливий сюжет, гідний епопеї. Але ж як тяжко у ті часи бути і в ролі головних, і в ролі другорядних персонажів... У такі часи, варті написаних книжок, розумієш, наскільки невідворотними є наслідки вчинків, важливим вибір, як тяжко тримати слово і що вже ніколи не буде так, як раніше...
Але ця книга була написана до Майдану, тому відповіді, які вона дає на поставлені запитання, придатні для мирних часів. Хочеться вірити, що невдовзі знову настане час саме таких порад для розуміння себе, коли не треба ховатися в книжках і є можливість жити повноцінним реальним життям.
Пройшов Арсен і комп’ютероманію, бо в ній намагався відшукати омріяні пригоди. Та швидко зрозумів, що комп’ютерні ігри – суцільний обман:
"Я мрію про подорожі, загадки, скарби і небезпеку. Але де те все знайдеш?! Хіба в комп’ютерних іграх. Спершу я так і робив – цілими вечорами кнопки натискав. То з роботами боровся, то з інопланетянами воював, то скарби шукав. Потім мене пробило: ну й дурня! Сидиш у кріслі, точиш чіпси, мов миша картон, працюєш лише пальцями, а вдаєш, що світ підкорюєш! І скільки ж нас таких по всьому світу? Мільйон? Більше? Сидимо, жиріємо і вдаємо з себе героїв. Віртуальних. У разі небезпеки – клац! – перезавантажився і – знову на коні. Це, як на мене, принизливо..." (С.11).
Варто зауважити, що палкі бажання, як і сильні страхи, мають властивість швидко справджуватися.
У роді Арсена є легенда про пращура з татового боку – Макара, який жив у минулому столітті. І яка ж легенда без втрачених скарбів? Там і відьми, і вбивства, і Біла Дама – мов у справжньому детективі-жахітті.
От і пригода, у яку треба залізти по самі вуха! Головне – потім тих вух не позбутися.
Приємно, що Арсен піклується про свою маму, щиро любить її, і при тому не є "матусиним синочком". Хлопець підтримує матір після розлучення, він її опора і друг. Батько пішов до іншої, у новій родині народилася дівчинка, та Арсен не мав бажання знайомитися з сестрою. Мама ж Арсена, струнка й довгокоса, схожа більше не на матір, а на старшу сестру, через що одного разу відданий син побився з дворовими хлопцями.
Арсен – живий, кмітливий, знається не тільки на сучасних книжках, але й на музиці, любить "Океан Ельзи". Хлопець не вважає прийнятним тягти гроші в матері, думає влаштуватися на роботу влітку.
Та плани на канікули кардинально змінилися. Щойно з’являється реальна нагода помандрувати у селище, де мешкав Макар, Арсен без вагань відправляється у подорож.
Коли кидаєш виклик звичному життю, воно відповідає взаємністю. Цього літа на Арсена чекає багато пригод, у яких його неабияк підтримують приклади улюблених книжкових героїв. І першою на шляху хлопця зустрічається Айрес, дівчина, яка вдягається як хлопець, вправно їздить на мопеді і, схоже, нічого не боїться.
Насправді цю дівчинку звуть Олександрою, але коли та отримуватиме паспорт, хоче, щоб там було написано Айрес. Інше ім’я, інше життя, можливо, в іншій країні, у далекому Буенос-Айресі. І причина проста: Айрес виховується у сімейному дитячому будинку. Цим також пояснюється її самостійність і твердість. Хоча не можна сказати, що дівчині живеться погано.
А сестричка виявилася ще тою вигадницею! Якщо вона, коли виросте, обере фах письменництва, її розповіді матимуть великий успіх. Поки ж Арсену треба підлаштовуватися під скажену сестричку. І чим швидше це йому вдасться, тим краще для спільної справи. Спільної, бо скарби цікавіше шукати гуртом.
Та перш ніж скарб знайдеться, потрібно розплутати клубок родинних таємниць і розв’язати вузли образи і нерозуміння у власному житті. Скарб пращура дає шанс розпочати життя з чистого аркуша. І реальний світ набагато барвистіший за книжковий, у минулому людей повно історій, не менш заплутаних за письменницькі вигадки, і добре, коли тим багатством діляться із цікавою молоддю.
А, може, це ще воля долі: тезки, ще й подібні за вдачею, мають змінити не лише своє життя, але й ставлення до вчинків пращурів?
"Але ж ця моя особиста доля не починається зненацька, мов злива! Вона має свої витоки. І що глибше вони занурені в часі, то багатшою може бути людина. Хоча б тому, що знає, хто вона, звідки походить її рід і які люди започаткували його" (С.189-190) – думка, гідна дорослих роздумів.
Не обійшлося і без хлопчачого змагання та гри у тореадорів із місцевим хлопцем. Насамперед, щоб дівчину причарувати, звісно. Арсену теж час закохатися по самісінькі вуха...
Більше ж нічого не розповім, бо у цьому творі психологія та детективна інтрига так переплелися, що їх не роз’єднати, а заздалегідь розкривати таємниці було б щонайменше не чесно.
Отже, у подорож разом із Арсеном та його новими друзями!

Висновок: Цікавий психологічний детектив, у якому проблеми сьогодення можуть бути вирішені лише завдяки розумінню минулого. Твір цілком адаптований для дитячого сприйняття.

Наталія Дев'ятко

Інші думки про книгу:
Юлія Юліна "Кодекс моральної поведінки для підлітків" - http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2012/12/15/223245.html
Дмитро Княжич "Балада роду, або Одне літо одного хлопця" - http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2013/02/08/181024.html
Наталка Малетич "Витрусити скелети з родинної шафи" - http://www.barabooka.com.ua/vitrusiti-skeleti-z-rodinnoyi-shafi/
Тарас Федюк "Без дидактики та повчань: рецензія на "Арсен" Роздобудько" - http://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2013/12/131213_book_2013_review_rozdobudko_fedyuk
Володимир Чернишенко "Читане: "Арсен" і "Коли відпочивають янголи"" (фрагмент) - http://biocherv.livejournal.com/43897.html

 

Немає коментарів:

Дописати коментар