Андрій Бачинський «Канікули Остапа і Даринки»

Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – пригодницька казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре

Андрій Бачинський. Канікули Остапа і Даринки. – К.: Грані-Т, 2011. – 176 с.

Пригоди Остапа і Даринки продовжуються. Тепер близнюки їдуть на канікули на море. Читачеві пропонують вивчати легенди давнього Криму, а на форзаці навіть намальована простенька карта від Мармурової печери аж до Золотих Воріт. І як приємно усвідомлювати, що встигла побувати майже в усіх місцях, описаних у книзі.

Нині ж мене під час читання охоплював сум, бо невідомо, коли знову доведеться потрапити на півострів. Але, читаючи цей твір, у черговий раз переконуєшся, що Крим – це Україна не менше, ніж Карпати і стародавній Львів.

Але повернемося до самої книги, до якої увійшли дві повісті.

У першій близнюки зустрічаються із Мушлею, сином Володаря Морського. Ця чарівна істота провела не одне століття ув’язненою в мушлі. Світ змінився дуже сильно, але Остап і Дарина неодноразово торкалися магії, тому не дивно, що і ця пригода пов’язана з чарами. Близнюки пропонують свою допомогу, щоб звільнити батька Мушлі з пастки, але це дуже небезпечне завдання.

Далі події розгортаються блискавично. І знову близнюкам потрібно проявити свою ерудицію, скористатися знаннями з історії та легенд. Перед ними нелегкі випробування, коли потрібно бути сміливими, але при тому не втратити співчуття. Брат і сестра неодноразово можуть загинути і, як каже Дарина, врешті-решт у цих мандрах якийсь злий чаклун уб’є їх або на щось перетворить. Небезпека реальна, і це неабияк занурює читача у світ книги.

Не обійшлося цього разу і без подорожі у часі, але подібне близнюків не дивує після пережитого раніше. Як і спілкування з привидом цариці Феодори, яка за час свого нелюдського буття наплакала ціле озеро сліз...

Легендарні істоти, духи печер, моря, гір, дракон, який спить у горі і чий сон охороняють чародії, згадуються й гноми (а чому б їм не жити в Кримських горах?)... Не всі вони добрі до людей, не з кожним легко знайти спільну мову. Негідні люди можуть звертатися до чаклунів, а чаклуни до злих духів, і разом творити лихі справи. Гарним людям об’єднуватися набагато складніше, і це додає казковому твору реалістичності.

Мені було дуже цікаво подивитися на Крим через призму його старовинних легенд та авторських переказів. Ця земля виглядає як поле бою стихій, ніби справді духи води і гір билися між собою. Як же багато можна дізнатися про світ, коли не заражений вірусом збайдужіння! І я вважаю, що ця книга – ще й своєрідне щеплення від байдужості.

Ненав’язливо автор торкається й екологічної теми.

«– Немає більше покровителя, як і немає тих рибалок. Та й моря того вже немає, що було колись. Воно теж потихеньку вмирає, захлинаючись у нечистотах, які люди викидають у нього» (С.13-14) – так сумно каже про наш час Мушля, хоча екологічні проблеми у творі не головні, тому не мають моделей вирішення.

Цікаво, що діти – наші сучасники, а їхні зацікавлення й захоплення зрозумілі дітлахам, а не вигадані дорослими, як це часто буває у книжках для дітей. Підтвердження цьому бачимо вже на початку, коли Остап, Даринка та маленька Оленка граються в улюблені «Зоряні війни». Щодо ролей ніколи не сперечаються: Остапу цікаво грати Дарта Вейдера, Дарині – принцесу Лею, а Оленці – Люка Скайвокера. Чому саме такий поділ важливий, читач зрозуміє у другій половині книги.

У другій історії разом із близнюками ми повертаємося на Західну Україну. Остапа не полишає ідея фікс про скарби, здається, він лише про це й думає. І такі нав’язливі ідеї даремно не минаються.

До рук Остапа потрапляє чарівна гуцульська сопілка, яка переносить хлопчика в минуле. Самого. Перший раз самого. І це розплата за егоїстичність та одержимість скарбами.

Одна сопілка покликала, інша відповіла. Але це мольфарське чарівництво діє лише тоді, коли одному з власників сопілки загрожує смертельна небезпека.

Полонили опришка Івана Бойчука. І отамана опришків стратять, якщо хлопчина з майбутнього, який невідомо як опинився біля його загратчених дверей, не приведе побратимів.

От тільки на того, хто впустив до свого серця зло, небезпека чатує не менша. Цього разу в Остапа є всі шанси якщо не загинути, то бути ув’язненим на все життя чи взагалі привселюдно страченим. Від скарбів добра не буде, але це треба зрозуміти на власному досвіді.

Минуле жорстоке, та воно справжнє. І тому навіть джерельна вода Остапу смачніша від його улюбленої коли. Та й щиро шкодував хлопець, що лінувався вивчати польську мову. У наші мирні часи людина може дозволити собі лінь і зволікання, але такі часи надто швидкоплинні...

Дівчата, звісно, теж не сиділи, склавши руки. Спробував втрутитися у перебіг подій і мольфар, який свого часу дав дітям чарівну бартку. Та як же важко витягти з халепи хлопця, коли чарівна сила найкраще проявляється, коли близнюки разом. Якщо ж роз’єднати близнюків, то вони втратять більшу частину своєї сили.

Скажу щиро, що цього разу переживала за героїв не менше, ніж коли Оленку вкрала королева-чаклунка. Навіть ще більша, бо Остап заслужив на те, що з ним відбулося.

Але добро і любов рідних перемагають і в минулому, і в сьогоденні. І, можливо, сказані тобою слова або зроблені вчинки змінили долю людини, яка тобі зустрілася. Чи не завдяки Остапу Іван Бойчук подався на Січ? Остаточної відповіді на це ми ніколи не дізнаємося, як невідомо, чи є насправді магія в реальному світі.

Не можу не відмітити психологічну достовірність героїв книги. З дітьми стільки всього відбувається, що вони просто не можуть не змінюватися. І вони таки змінюються, дорослішають. Наприклад, Остап, який панічно боїться навіть кров здавати, сам ріже собі руку, коли це потрібно для порятунку іншої людини. А для Дарини подаровані золоті сережки – просто вартісний метал, коли потрібно заплатити за дорогу. І це правильно, бо по-справжньому цінні лише людське життя і свобода.

Висновок: Цікава пригодницька книжка, яка не поступається попередній. Я б із задоволенням читала ще про пригоди близнюків та їхньої маленької сестрички.

Наталія Дев'ятко

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.