Марія Парр «Тоня Ґліммердал»

Категорія – реалізм, переклад
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – психологічна проза
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре

Марія Парр. Тоня Ґліммердал. – Вінниця: Теза, 2012. – 251 с.

Тоня Гліммердал – мала бешкетниця і розбишака. А ще вона єдина дитина у гірській долині, і тому поводиться там як хазяйка. Тоня дружить зі старим Гунвальдом і ворогує з власником оздоровчого кемпінгу Клаусом Гагеном.

Клаус ненавидить дітей, бо вони галасують, через те дівчинка завжди голосно співає, коли проїжджає повз його кепмінг. Гунвальд божественно грає на скрипці, і тому Тоня іноді називає його старим тролем, чиє серце більше не є кам'яним.

Тоня самотня, хоча у неї є батько і найкращий друг – Гунвальд, двійко шалених тіток Ейр та Ідун, які вчать її життю і катанню на лижах. А ще у дівчинки є чайка Гейр, яку мама Тоні врятувала ще пташеням.

Ця книга про маленький світ, обмежений гірською долиною, поромом і недалеким містом. Тоня більше нічого не бачить у своєму житті, тому знає ледь не кожний камінь у долині, кожен схил у горах, кожне дерево у Зачарованому лісі. Вона знає багато про нинішнє і минуле життя дорослих мешканців долини. Бо чим іще дитині займатися, коли немає нормального товариства? Ще, звісно, ганяти на снігокатах, тікати від цапа Гладіатора і... сумувати за мамою.

І водночас це величезний світ. Десь далеко мама Тоні вивчає кригу, що тане на полюсі, зараз вона у командировці в Гренландії. З далечини приїздить скрипалька-віртуозка Гайді...

Світ маленький і світ великий перетинаються і починають конфліктувати, поки не знайдуть порозуміння.

Перший раз це відбувається, коли на відпочинок у долину приїздить жінка із двома малими синами і донечкою. Перша ж зустріч із новенькими закінчується бійкою, але згодом діти з недалекого міста й аборигенка долини стають друзями. Але ця зустріч ставить перший блок запитань: як ставитися до батька, який багато років не пише своїм синам? І як поводитися дітям, які мають такого батька?..

Друге зіткнення двох світів значно серйозніше. Одного дня Гунвальд отримує листа, в якому повідомляється про смерть якоїсь Анни Ціммерманн. Гунвальд засмучується і перестає бути схожим на самого себе, Тоня ж несподівано усвідомлює, що насправді нічого не знає про свого друга, а всі мешканці долини бережуть таємницю про якісь зовсім недобрі події в минулому.

Дівчинці доводиться самотужки розплутувати клубок таємниці з минулого, але важливішим є не знання того, що було, а ставлення до сьогоднішнього і розуміння, як будеш ставитися до того, кого любиш, коли дізнаєшся про його помилки і негідні вчинки. І головне запитання: чи можливо ще виправити скоєне і якою буде ціна?..

І це не єдині складні запитання, на які доводиться відповідати Тоні. Ця дівчинка щира і справжня, вона близька до природи і людей, і тому не може зрозуміти, як можна цінувати гроші. Важливими є "Вітчизна, друзі, тати, мами, гра на скрипці, гори, річка і море, що піднімається" (С.162), але аж ніяк не бездушні гроші, без яких часто можна обходитися. А ще Тоні доведеться долати свої страхи...

Книга розгойдується довго, на початку мені навіть було трохи нудно читати, але поступово сюжет набирає обертів, а коли з'являється жорстока і зла Гайді, читати стає вже по-справжньому цікаво.

В образі Гайді теж є щось казкове. Спочатку вона асоціюється з нещасною дитиною з казки, яка потерпає від мачухи. І так само справжня Гайді страждає через вчинки своєї матері. Але і від матері, і від батька вона взяла талант, стала всесвітньовідомою скрипалькою.

Гайді багата, самотня і нещаслива, хоча завіса лише інколи відкриває фрагменти її справжнього життя і думки. Здебільшого цю героїню ми все ж таки бачимо через сприйняття Тоні.

Водночас Гайді жахлива, вона без жалю розстрілює чайок, а тоді убиває свого ж злого собаку, який дістався їй від товариша. І над людьми ця талановита жінка знущається не менше, хоча й здебільшого психологічно.

Вона бачила весь світ, але в її серці досі живе ця долина, і в неї є потаємне місце, де вона давно хоче зіграти знову. Гайді важко жаліти, і вона не пробачить жалості. Гайді складно співчувати, бо вона втілення криги і темного полум'я. Гайді неможливо засуджувати, бо як можна засуджувати доньку троля, чиє серце скам'яніло?..

І найважливішою силою у світі є любов і всепрощення.

Перевантажена деталями і викривлена дитячим максималістським сприйняттям, книга несподівано виявляється глибокою і психологічно складною.

Висновок: Цікава, психологічна, а часом і філософська книга, яку точно запам'ятаю. Єдине, що мені не сподобалося, то це малюнки, що видаються незграбними і спрощеними, хоча сюжетно є цікавими.

Дарина Пилипенко

Інші думки про книгу:

Ірина Троскот "Дитяча література по-норвезьки" - http://litakcent.com/2012/07/23/dytjacha-literatura-po-skandynavsky/

Інна Анісімова "Тоня Ґліммердал" - http://kazkarka.com/books/tonya-hlimmerdal.html

rusyawa "Відгук" - http://www.livelib.ru/book/1000570097