Ірен Роздобудько «Пригоди на невідомому острові»

Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – пригодницька казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту – добре

Ірен Роздобудько. Пригоди на невідомому острові. – Вінниця: Теза, 2010. – 158 с.

Перевидання у подарунковому форматі:

Ірен Роздобудько. Пригоди на острові Клаварен. – К.: Грані-Т, 2011. – 120 с.

Якщо є двоє дівчаток-п’ятикласниць, й одна з них розумниця, а інша більше схожа на хлопчика, то чекай небезпечних пригод та витівок. Рено, як її називають однолітки, і Клава – справжні подруги. І тому не дивуєшся, коли вони вирішують дослідити невідому печеру під річкою.

Хоча це небезпечно – лізти у нікому невідому печеру, та ще й пливти по ній на човні, лежачи і відштовхуючись від стін руками. Хоча дівчата й вважають, що завжди можуть повернутися, але й грот може обвалитися, й вони можуть не мати змоги розвернутися. Але це пригодницька казка, і тому таких запитань під час читання не виникає.

Потрапивши під землю, дівчат течією виносить до якоїсь дивної печери, а тоді в море, де вони і причалюють до невідомого острова, потрапляючи чи то у минуле, чи то у зовсім інший світ.

Треба віддати належне авторці: її героїні цілком адекватні і живі, поводяться відповідно до цієї ситуації. Вони різні і гармонійно доповнюють одна одну, тому можуть подобатись обидві.

Дівчатка знаходять таємничий скарб, який виявляється листом чоловіка, що колись потрапив на цей острів. Цей чоловік – грішник, обманув кохану жінку, а його брат став піратом з його вини. Хоча про останню обставину моряк на ім’я Франсуа Андре не знає. Перед смертю він хоче спокутувати свою провину і просить передати листа, де розкриває свою таємницю, хлопчику, якого виховав як власного сина.

За законами жанру і брат Франсуа – Бартоломью Андре, і хлопчик, про якого йде мова в листі, також опиняються на невідомому острові. Подруги бачать, як до острова наближається корабель, а пірати сходять на берег разом із трьома полоненими – капітаном, коком і юним Альбертом. Хлопчику таланить утекти, він зустрічається з Рено і Клавою, які не приховують, що народилися в зовсім іншому часі. Різниця у знаннях і вихованні стає приводом для багатьох кумедних непорозумінь і ситуацій.

Згодом всі діти опиняються у лабетах піратів. І зовсім не дивно, що той, кому вирішує допомогти Клава, – це не просто пірат Криве Око, а Бартоломью, і він ще остаточно не вирішив для себе, що його життєвий шлях – це грабунок і вбивства.

Авторці гарно вдалося зробити твір й пригодницьким, із небезпеками, але й водночас дуже добрим, без жорстокості. Якби його стиль був трохи іншим, то й змінилася б аудиторія.

Не бажаючи того, дівчатка стають каталізаторами змін в інших людях. Альберт знаходить свого батька, який хоче повернутися до нормального життя, бо у нього тепер є родина. Франсуа Андре отримує пробачення і спокій. Команда повертає собі корабель, бо без ватажків охочі до піратства присмиріли. А Рено і Клава повертаються додому.

Гарна історія, витримана у чіткій стилістиці відповідно до своєї аудиторії.

І єдине, за що хотілося б трохи пожурити авторку: не треба було у передмові писати про те, що ця історія була вигадана нею і її подругою ще у дитячому віці. Зрозуміло, що невідомого острова, він же острів Клаварен, названий на честь головних героїнь, не існує, і що доля навмисно звела на його березі всіх, хто міг змінити життя на краще, незалежно від того, в якому столітті народилися ті чи інші герої, і що все це є фантастичним припущенням. Але писати в авторській передмові, що це вигадка двох дівчаток, якось недобре. Є правила гри, і їх варто дотримуватися.

Висновок: Подорож до невідомого острова в компанії двох симпатичних героїнь – гарно проведений час, особливо довгим зимовим вечором.

Олена Кравець

Інші думки про книгу:

Валентина Вздульська "Коли відпочиває критика: кілька зауваг про жіночі образи в сучасній дитліт" - http://kazkarka.wordpress.com/2012/01/17/коли-відпочиває-критика-кілька-заува/